Коли книжка – не дефіцит
У всьому світі книжки зазвичай дарують бібліотекам. З цього приводу навіть засновано Міжнародний день дарування книг.
Нині подаровані книжки оформляють в Універсальній читальній залі на Європейській, 67.
– Люди дарують книжки найрізноманітніші, на свій смак, – розповідає бібліограф і письменник Олексій Надемлінський. – Це книжки українських письменників і переклади зарубіжної літератури українською мовою. Російськомовні в подарунок не приймають – оформляти їх ми не можемо. Тому за останній рік змогли прийняти тільки близько 50-70 книжок. Хоча дарують, безсумнівно, більше.
Читайте також: Одеські бібліотеки позбудуться російських книг?
Раніше книжки вважалися цінністю більшою мірою тому, що були дефіцитом, не приховує письменник. Зараз ставлення до них дещо змінилося.
– Є книжка, яку хочеться перечитати, а є така, яку не хочеться перечитувати. Людина купує, читає, а потім віддає нам. Дитячих книжок приносять більше – вони читаються швидше, – зазначає бібліограф. – Дарують їх дуже багато.
Подарунки від читачів і письменників
Серед подарованих – багато книжок одеських авторів. Наприклад, письменника, художника, режисера Валерія Пузика. Зараз він перебуває на фронті. Окрім книжок для дорослих і дітей, Валерій пише картини – на ящиках від боєприпасів. Автор продає їх на аукціонах, а всі гроші перераховує на ЗСУ.
Дуже популярною є дилогія Пузика, створена на основі історії про танкер «Делфі», що затонув на одеському пляжі. На цьому матеріалі Валерій написав казки «Делфі та чарівники», «Макґі та Чорний дракон». Реальна історія Одеси переплітається тут зі світом магії. Тут оживають дракони, а містом заправляють чаклуни та чарівники.
Письменник Сергій Пантюк сьогодні теж воює. Свої книжки бібліотеці він і сам подарував. Купив і переслав власним коштом.
– У нас із Сергієм був цікавий діалог, – згадує Олексій Надемлінський. – Ми кажемо: ти з фронту будеш купувати свої книжки? Він відповідає: нічого страшного. Тил нам допомагає, а я трошки допоможу дітям.
Популярністю у дітлахів користується його добра книжка «Тимко і ґелґотунчик Шкода» – зворушлива історія дружби кмітливого хлопчика Тимка й кумедного розбишакуватого гусенятка. У веселих пригодах тут беруть участь люди і птахи, що мешкають на фермі. А ось у книжках письменників старшого покоління, які теж приносять у подарунок, за словами Надемлінського, нинішні діти вже багато чого не розуміють. Приміром, «Тореадори з Васюківки» українського дитячого класика Всеволода Нестайка дуже довго трималася в топі. А зараз маленькі читачі, що таке, наприклад, колгосп, сільрада, просто не розуміють.
Читайте також: В Одесі відомий історик презентував незвичайну версію історії України
Окрім дитячих, дарують відвідувачі й книжки улюблених авторів. Так, подарунком для дорослих читачок став захопливий і чутливий роман «Дві хвилини правди» Ірен Раздобудько. Якісної жіночої прози так бракує багатьом під час війни.
Книги для військовиків і школярів
В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Грушевського книжки можна подарувати нашим захисникам.
– Зараз у нас стоїть велика коробка – ми збираємо книжки для 126-ї бригади територіальної оборони, – розповідає завідувачка відділу соціокультурної діяльності бібліотеки Ольга Нагорнюк. – Хлопці запропонували, щоб їм дарували книжки. Поки що зібрали зовсім небагато. Тому, що більше людей дізнається про цю акцію, то швидше ми бібліотеку зберемо.
Крім того, тут проходить всеукраїнська акція «Бібліотека – українському воїну». У бібліотеці збирають і передають книжки військовим частинам, шпиталям і реабілітаційним центрам. Долучитися до акції можуть усі охочі. Торік зібрали 49 книжок. На жаль, не так вже й багато. Причина, на думку головного бібліотекаря науково-методичного відділу Ніни Дубінчак, – досить жорсткі вимоги до книжок, що даруються. Вони мають бути видані до 1991 року – за часів незалежності України, виключно українською мовою та відмінної якості.
Водночас серед подарованих видань – книжки чудових письменників Ліни Костенко та Сергія Жадана. А також захопливий і корисний довідник «Паляниця», що викликав неабиякий інтерес, – для тих, хто самостійно вивчає українську мову.
– Як правило, приносять художню літературу. У нас же велика потреба в науковій, – зазначає Ольга Нагорнюк. – Із задоволенням приймемо в подарунок книжки, необхідні для вивчення за шкільною програмою. Навіть більш ранніх років видання. Адже шкільні бібліотеки комплектуються менше, ніж наша. При тому, що нині книжок видається багато, ми далеко не завжди можемо їх закупити. Зі зрозумілих причин на комплектування фондів мало грошей виділяється, є важливіші потреби. Тому дуже вдячні тим, хто про це знає, розуміє і дарує нам книжки.
Буккросинг «на паузі» та підвал із Пушкіним
Ще один спосіб «прилаштувати» непотрібну літературу – буккросинг – вільний обмін книжками. Але останнім часом в Одесі він популярність не має.
– У нас у холі є місце для буккросингу, де стоять книжки, які можна міняти. До повномасштабного вторгнення кожна людина, яка мала непотрібну їй літературу, могла принести її в нашу бібліотеку, – розповідає Ольга Нагорнюк. – Приносили її і після початку війни. Як правило, це були книжки російських письменників, трохи перекладної літератури російською мовою, дуже багато різних журналів, що накопичилися вдома. Багато людей, які виїжджали за кордон, звільняли свої квартири від бібліотек. Приносили книги до нас і ставили їх на полицю. Будь-яка людина, прийшовши в бібліотеку, могла вибрати, що їй сподобається. Але були, просто кажучи, непорядні люди, які просто мішками це все завантажували і виносили. Невідомо, на макулатуру чи продавати в інших місцях. Ми просили, щоб вони, взявши книжки, хоч одну-дві повертали на полиці. Тим паче якщо виносять мішками.
Читайте також: Російська література та порожні полиці: що сьогодні продається в книгарнях Одеси
Зараз буккросинг у бібліотеці Грушевського призупинив свою роботу. Тим паче, що до книжок російською мовою є певні вимоги міністерства культури та стратегічних комунікацій. Така література тимчасово вилучається. Книжки, які відкрито закликають до війни, агресії, наприклад, Захара Прилєпіна – списуються, не комплектуються. Але вся інша російська література є в спеціальних сховищах. Туди, за словами Ольги Нагорнюк, можна прийти і читати Пушкіна і Бабеля хоч з ранку до вечора. Але цього ніхто не робить.
– На жаль, українських книжок майже не приносять. І якщо на буккросинг у когось є бажання принести сучасну українську літературу, ми будемо раді, – запевняє бібліотекарка. – Російські ж книжки замість того, щоб марно витрачати час на нас, краще одразу самим здати на макулатуру.
Про книжки замість ґаджетів і макулатуру для ЗСУ
Уже два роки з ініціативи господині популярної в Одесі «Книгарні-кав’ярні» Галини Дольник одесити дарують книжки для поновлення бібліотеки військової частини бригади ППО, розташованої в Одеській області. Посилки з літературою відправляють зенітникам приблизно раз на місяць. Окрім одеситів, надсилають книжки для наших захисників люди ледь не з усієї України – зі Львова, Києва, Полтави.
Окрім посилок, зенітникам збирають зараз у «Книгарні» бібліотеку для Одеського військового шпиталю. А одного разу відправили книжки на східний фронт.
Читайте також: Як внутрішнім переселенцям взяти книжки в одеських бібліотеках
– Звернулися до мене люди зі шпиталю в східному регіоні, – розповідає Галина Дольник. – Начмед попросив дружину купити книжки. Тут і я купила трохи, щоб передати. Річ у тім, що в прифронтових шпиталях гаджетами користуватися заборонено. Ворожі радари фіксують їх скупчення, і вони можуть стати ціллю для ракет і КАБів. Коли мій син був там якийсь час, він заборонив мені телефонувати – тільки писати.
Минулого року «Книгарня-кав’ярня» долучилася до ініціативи благодійного фонду «Гуркіт», який запропонував здавати російськомовні книжки на макулатуру. Приносити їх могли всі охочі позбутися непотрібної літератури. А гроші, виручені від здачі зайвих книжок на переробку, були перераховані на потреби ЗСУ. Тоді підвал для макулатури «Книгарні» надав сусідній коледж. На гроші, отримані за непотрібні книжки, купили колеса для автівки для мобільно-вогневої групи ППО. На жаль, сьогодні складати макулатуру в цьому підвалі вже не можна. А зайві книжки Галина Дольник радить здавати на макулатуру самостійно. Це краще, ніж викидати їх у сміття. Відправлені на переробку книжки зможуть «почати нове життя», знову стати корисними.
Читайте також: Де в Одесі відновити та переплести старі книги?
