Ключові моменти:
- У 1918 році УНР випустила розмінні знаки номіналом 10 – 50 шагів для дрібних розрахунків.
- Шаги мали подвійне призначення – використовувалися і як гроші, і як поштові марки.
- На звороті містився напис: «Ходить на рівні з дзвінкою монетою».
- Сьогодні оригінали шагів можна побачити в експозиції музею «Стара Одеса».
Шаг — українська назва, а не колоніальний спадок
Щоб показати читачам рідкісний експонат і отримати фаховий коментар, ми відвідали музей особисто. Окрім інтерв’ю з Петром Манелісом, редакція опрацювала матеріали про грошову реформу 1917–1921 років, коли гривня поділялася на 100 шагів.
– Шаг – це не вигадка ХХ століття. Це слово використовувалося ще за часів Гетьманщини. Воно природне для української мови і не має стосунку до імперської традиції, — пояснює Петро Манеліс.
За його словами, у 1918 році українська влада випустила розмінні паперові знаки номіналом 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Через нестачу металу їх друкували як марки – з перфорацією, придатні для наклеювання на конверти.
– Фактично це були перші українські “копійки”, тільки з власною назвою. І водночас – поштові марки. Такий подвійний формат був вимушеним, але дуже сучасним рішенням, – зазначає власник музею.
На фото нижче – шаги різних номіналів. Тисніть на стрілочки у галереї, щоб побачити як виглядали 20, 30, 40 та 50 шагів:
Гроші як акт незалежності
Введення гривні та шага стало не лише економічною реформою, а політичним жестом. Українська держава намагалася остаточно відірватися від імперської грошової системи та закріпити власну фінансову модель.
На звороті розмінних знаків містився напис: «Ходить на рівні з дзвінкою монетою», що офіційно прирівнювало паперовий знак до металевої монети.
– Уявіть собі: країна тільки постала, триває війна, економічна криза, а держава вже друкує власні гроші з тризубом. Це був сигнал – ми самі визначаємо правила, – каже Манеліс.
У радянський період такі артефакти фактично знищувалися, адже символи УНР трактувалися як «антирадянська пропаганда». Саме тому кожен уцілілий примірник сьогодні є рідкістю.
Чому про шаг знову говорять
Повернення історичної назви дрібної грошової одиниці — це не просто мовна зміна, а крок деколонізації фінансової термінології.
– Шаг – це буквально крок. Маленька частина вартості. Але символічно – це крок держави до себе, – підсумовує Петро Манеліс.
Шаг у поезії
Образ шага як дрібної монети й водночас символу дороги, нужди й людської праці закарбувався в українській класиці.
Тарас Шевченко, «Катерина»:
Люде добрі,
Де шлях в Московщину?
В Московщину? Оцей самий.
Далеко, небого?
В саму Москву. Христа ради,
Дайте на дорогу!
Бере ШАГА, аж труситься:
Тяжко його брати!..
Тарас Шевченко, «Мар’яна — черниця»
Діду, серце, голубчику,
Заграй яку-небудь.
Я ШАГА дам. – «Я ― черешень».
«Всього, чого треба, ―
Всього дамо… одпочинеш,
А ми потанцюєм…»
Леся Українка, «Що дасть нам силу?»:
Гаптують, шиють, і печуть, і варять,
купують, продають, про свято дбають.
Лиш той не дбає, хто ШАГА не має,
але й такий волів би заробити
гіркою працею, ніж так «не дбати».
Шаг — це не просто дрібна монета
Це крок історії, повернення власного слова, власної пам’яті й власної державності.
Сьогодні ці невеликі паперові знаки в експозиції «Старої Одеси» нагадують, що понад століття тому Україна вже мала власну валюту, власну назву дрібної монети та власний знак державності.
Там, де колись були нав’язані «рубль» і «копійка», знову постають гривня і шаг — як символи України, яка згадала себе.
Довідка «Одеського Життя»
Кав’ярня-музей «Стара Одеса» — це унікальний культурний простір, що поєднує затишну кав’ярню з експозицією історичних артефактів.
Заклад працює у форматі «живого музею», де відвідувачі можуть не лише випити кави, а й буквально доторкнутися до історії міста через антикварні речі.
Адреса: Червоний провулок, 7А (кут вул. Грецької), Одеса.
Графік роботи: Пн, Ср–Нд: 11:00–20:00; Вт: вихідний.
Телефон: +380 50 254 7474.
Раніше ми розповідали про рідкісну гравюру ХІХ століття з Парижу, на якій зображений одеський театр, якого більше немає.
Ще про альбоми одеських дам 19 сторіччя, дописи в яких були прообразом соцмереж.
Читайте також про те, що в Одесі знайшли телеграму XIX століття, яка руйнує міф про «романтичне» місто.
Фото авторки
