Війна позбавила житла мільйонів людей, зруйнувала цілі міста. Але вже сьогодні українці планують їхнє відновлення після перемоги. Новий тип забудови, що створює простір комфортний для життя, розробили одеські архітектори. Якими мають бути українські міста майбутнього, дізнавалася «Одеське життя».
В Одесі домінують забудовники
Команда Stripe Architects об’єднує чотирьох молодих архітекторів з України та Німеччини – випускників Одеської державної академії будівництва та архітектури та Бранденбурзького технічного університету. Спершу хлопці займалися архітектурними проектами. Але дуже скоро зрозуміли, що архітектурі необхідне містобудівне середовище, незалежне від апетитів забудовників. Тому поступово заглибились у міське планування. І створили альтернативну концепцію забудови міста – «Одеса своїми руками». Вона передбачає створення конкуренції забудовникам шляхом зменшення ділянок забудови та участі у розвитку міста його мешканців.
— Підштовхнула до створення цього проекту несправедливість процесу забудови Одеси, — розповідає один із засновників Stripe Architects архітектор Максим Бадьорний. — У місті повністю домінують девелопери. І ми шукали спосіб, який би допоміг у процесі забудови Одеси взяти участь городянам. І не просто взяти участь, а й керувати цим процесом виходячи зі своїх потреб, а не прибутків девелоперів.
Проект «Одеса своїми руками» – по суті модель майстер-плану міста. Тобто комплексний стратегічний документ.
Відповідно до майстер-плану визначаються основні засади містобудівного планування – від розподілу землі до транспортної інфраструктури. На відміну від генерального плану міста, він передбачає активну участь широкого кола зацікавлених осіб, у тому числі одеситів, яким у цьому місті жити. Вони стають співавторами майстер-плану.
Житло не заради прибутку
Концепція «Одеса своїми руками» може бути застосована і для вільних міських площ, і для реновації «радянських» районів».
— Один із наших головних принципів — це більш сформоване середовище «радянських районів», яке нагадує центр міста. Прагнемо зробити їх більш упорядкованими. Пропонуємо розбити місто на квартали, а ці квартали поділити на більш маленькі ділянки — як це можна бачити в центрі. І ці ділянки згодом переходять у власність групам людей — або купуючи, або за пільговими програмами. Власники прямо наймають архітектора і будують там для себе багатоквартирні будинки. Така модель забудови називається Baugruppe (модуль). У Німеччині вона зараз набирає популярності. По суті, це альтернатива житлу, побудованому заради прибутку, — пояснив Максим. — Люди будують житло відповідно до своїх потреб. І, згідно з дослідженнями, воно виходить дешевше — тому що ви не оплачуєте маркетинг, прибуток девелопера.
За прикладом старої Одеси
Ділянки мають бути спроектовані так, щоби там можна було поставити будинок і залишилося місце для двору. На один будинок може бути дворик в межах однієї ділянки або можуть об’єднуватися, як типові одеські двори.
Таке планування, вважають архітектори, призводить до того, що міське середовище розвивається органічно і стає динамічнішим. Місто росте як живий організм, а не так, як спроектували забудовники.
— Ідея з’явилася із забудови старої Одеси, — ділиться Максим Бадьорний. — Багато хто мешкав у таких дворах. Таке архітектурне середовище формувалося більшу частину історії людства.
Черьомушки: комбінування з хрущовками та брежнівками
площа Таїрова
— Коли ми розпочинали наш проект, одним із мотивуючих факторів було можливе знесення хрущовок. Зараз держава може ухвалити програму, згідно з якою після зносу девелопери отримають їхню землю, — зазначає архітектор. — І тут як пощастить: це можуть бути більш нормальні райони, або класичні 25-поверхівки.
Stripe Architects пропонує більш плавний процес, який дозволить зберегти деякі брежнівки та хрущовки.
— Ми пропонуємо зробити забудову людського масштабу як в історичному центрі, — розповідає Бадьорний. — Частину хрущовок після реновації можна залишити з огляду на те, як вони вписуються в структуру і чи готові мешканці цих будинків переїжджати. Деякі люди можуть сказати, що їм подобається жити у форматі парку, як на Черемушках. І ми вважаємо, що така забудова «місто-сад» може бути інтегрована з нашим видом забудови. Можна чергувати нові та старі квартали й водночас покращити їх більш щільним міським середовищем з усім необхідним для життя: бізнесом, школами, дитячими садками.
Вулиці людського масштабу
Переважно більшість відкритих ділянок, які ніяк не використовуються, знаходяться в «радянських» мікрорайонах. Особливо на селищах Таїрова та Котовського.
— Там дуже висотна забудова та великі простори між будинками, — зазначає архітектор. — Там можна змінити середу — прокласти нові вулиці, які ущільнять структуру району та сформувати ділянки. Ці вулиці будуть більш людського масштабу. Ми бачимо там будинки висотністю від трьох до шести поверхів. Зрозуміло, що в середовищі, яке ми проектуємо, 25-поверхові будинки просто неможливо збудувати. Навіть дев’ятиповерхівки неефективно будувати, бо вони потребують додаткової інфраструктури. Але коли люди самі собі проектують удома, поверховість може бути абсолютно різною.
Територія ЗОРу — з набережною та веловулицею
Величезний простір, що пустує, є сьогодні на Пересипі — покинута територія заводу ЗОР. І Stripe Architects спроектувала там нове середовище, яке має вдихнути нове життя у цей район.
— Там девелопери постійно планують збудувати багатоповерхівку. І ми подумали, що треба зробити щось добре, уявити людям альтернативний розвиток цього району, — ділиться Бадьорний.
Набережна Пересип є ідеальним місцем для ілюстрації принципів проекту, вважають його автори. На центральній осі цього невеликого району розташовані дві площі, з більшої з яких відкривається панорамний вид на море. Щоб посилити контраст з відкритим простором набережної, вулиці, що ведуть до неї, спроектовані досить вузькими. Їх перетинає веловулиця — частина одного з велосипедних маршрутів, що ведуть до Котовського.
Завод «ЗОР»
Розподіл кварталів на невеликі ділянки робить їх набагато гнучкішими у використанні. Наприклад, на одній ділянці розташується житловий будинок із кафе чи магазином на першому поверсі. По сусідству може будуватися другий будинок, що поділяє двір із першим, утворюючи невелику спільноту. А у сусідньому кварталі, займаючи кілька ділянок, розташується школа.
Щільна мережа вулиць дозволить урізноманітнити шлях городян до місця призначення. В один день можна пройтися на роботу набережною, в інший — зрізати дорогу через прохідний двір.
Про прозорість процесу та необхідність пільг
Звісно ж, виникає питання: наскільки така концепція є прийнятною для одеського муніципалітету?
— Це питання не бажання муніципалітету, а волі людей, вважає Максим. — Адже пусті ділянки сьогодні в Одесі є. Люди можуть розпочинати процес вже зараз. І тому група людей або просить у муніципалітету землю, або купує на ринку. У законодавстві немає жодного положення, що суперечить цій концепції. Якщо процес буде прозорим і якщо муніципалітет та держава надаватимуть пільги для колективного житла, це принесе величезну користь розвитку міста. Наша мета – звільнити свідомість людей від того, що єдиний спосіб забудови – девелоперський. Показати, що є альтернатива. Ми розпочали цей проект до початку війни. А сьогодні для міст, які дуже постраждали, ця концепція дуже позитивна, — вважає Максим. — Якщо люди самі будуватимуть свої міста, це дозволить їм швидше залікувати травми, повернути душу до місць, які постраждали від війни.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Читайте також:
