Ключові моменти
-
«Одеське Життя» з перших днів повномасштабного вторгнення не припинило роботу та стало хронікером оборони Півдня України.
-
Редакція забезпечувала одеситів критично важливою інформацією, випускала безкоштовні номери газети й підтримувала громаду в умовах війни.
-
Видання системно висвітлює волонтерський рух, технічні інновації для ЗСУ та громадські ініціативи на Одещині.
-
Окремий напрям роботи — підтримка ветеранів, родин захисників, переселенців і людей, які втратили житло через війну.
-
«Одеське Життя» фіксує щоденну незламність Одеси та області, зберігаючи живу літопис сучасної війни.
«Страшні слова, коли вони мовчать…»
Вибухи, тривога за дітей, черги, повністю заповнений залізничний вокзал… Розум і серце відмовлялися усвідомити й сприйняти реальність. Ранок 24 лютого був схожим у багатьох містах України, і Одеса не була винятком. Роль медіа у складні часи – здобувати й надавати аудиторії виважену і достовірну інформацію, яка допомагатиме зорієнтуватися. «Одеське життя» теж не мовчало у цей суворий час.
– Зранку 24 лютого я зібрав колектив на нараду і запропонував задля збереження життя виїхати всім, хто ухвалить таке рішення. Проте наші редактори, кореспонденти, коректори, інші працівники повідомили про намір залишитися в Одесі та продовжити роботу, адже мешканців не можна було залишити без потрібної інформації, – згадує головний редактор Геннадій Чабанов.
Війна не зупинила роботу редакції. Працювали всі онлайн-платформи, соціальні мережі, хоч двоє наших співробітників одразу стали на захист країни.
– Решта колективу готувала безкоштовний номер газети, який вийшов 1 березня. Ми роздавали його у точках продажу, аптеках тощо, адже пошта працювала із затримкою, пропадало інтернет-з’єднання. У примірнику зібрали максимум корисної інформації: перелік бомбосховищ, розклад транспорту, режим роботи пунктів пропуску, банків, комунальних установ, розповідали про особливості зв’язку поза інтернет-мережею.
За десять днів вийшов ще один безкоштовний номер, а далі ми почали працювати у плановому режимі. Не могли бути осторонь і стали допомагати пораненим, захисникам, вразливим верствам населення.
– Перераховували власні кошти, шукали для одеських волонтерських фондів і гроші за кордоном, – продовжує Геннадій Чабанов. – Робили все, аби придбати якомога більше ліків для шпиталю, амуніції, а наші колеги плели маскувальні сітки, поширювали інформацію про актуальні збори для наших оборонців.
Хоча ми працюємо для аудиторії, що мешкає у тилу, рідні наших читачів захищають Україну.
– Серед містян – ветерани, поранені, колишні полонені, загиблі герої, і ми повинні писати про них і заради них, – переконаний Геннадій Чабанов. – «Одеське життя» мусить бути і є незламним. Наше головне завдання – якісно робити свою роботу, підтримувати наших захисників і їхні родини.
Павербанки, дрони-перехоплювачі та «Гроші на ЗСУ»: незламний тил допомагає фронту
Винахідники, інженери, слюсарі, токарі, айтішники – це далеко не повний перелік професій, представники яких є героями наших матеріалів від початку повномасштабного вторгнення. Кожен з них і в домашніх майстернях, і на виробництві креслив, конструював, паяв, збирав прилади та устаткування, яке допомагало знищувати ворога, його озброєння.Те, що вигадували одесити, дивувало й надихало водночас.
Гліб Варешкін: «Протягом двох місяців ми намагалися зрозуміти, як збалансувати все, щоб ємність була на дві з половиною стандартні зарядки мобільного телефону. І дійшли до реалізації цієї ідеї тільки тепер та почали закликати людей надсилати нам електронні цигарки».
Електронні цигарки, замість шкоди здоров’ю та екології, завдяки IT-фахівцю та волонтеру Глібу Варешкіну та його однодумцям, перетворювалися на павербанки (портативні зарядні пристрої) для Збройних сил України.
Разом із читачами «Одеське життя» раділо кожній інновації від відомої одеської волонтерської групи «Технарі», яка зробила чимало для ефективного збиття ворожих цілей. Не менше таких майстрів і на Одещині: там волонтери виробляють бойові дрони, міні-ракети системи скидання та інше озброєння.
Зі статті «Одеські «Технарі» передали захисникам неба комплекти для виявлення шахедів»: «Для ефективної бойової роботи на південному напрямку захисники неба отримали від волонтерів 50 пристроїв «Полоз» – винахід «Технарів», що призначений для нічного виявлення, супроводу та підсвічування ворожих цілей».
Не залишалися наші кореспонденти й осторонь дій місцевої влади. За допомогою ініціативної групи «Гроші на ЗСУ», які наполягали на збільшенні видатків і допомоги захисникам, ми аналізували місцевий бюджет, підтверджуючи неприоритетні видатки під час війни.
Зі статті «Волонтери з Одещини»: «Майже три роки тому при Тарутинському краєзнавчому музеї запрацював гурток плетіння шкарпеток і килимків-підстилок для українських захисників».
Не злічити матеріалів про явище, розмаху якого не має жодна інша країна, – волонтерство. Маскувальні сітки, ліки, тактичні шоломи, смаколики, дрони, засоби зв’язку, щемні й такі теплі дитячі листівки – все, що могло хоч якось допомогти нашим захисниками, відправлялося на фронт, а нам не вистачало шпальт для розповідей про небайдужих мешканців Одещини.
Підтримка ветеранів та сімей захисників
Загиблі, поранені, колишні полонені й ті, що досі у пеклі неволі, ветерани, діячі-військовослужбовці – у наших оборонців різний шлях і доля. Розповісти про кожного, подякувати, а ще допомогти – це найменше, що ми можемо зробити для них. Де пройти реабілітацію, як шукати зниклих безвісти тощо – вже кілька років це невід’ємна частина інформаційного порядку денного «Одеського життя».
Ігор Семенюк, ветеран ЗСУ: «Довідник для ветеранів ЗСУ, який підготувало «Одеське життя», з іменами, телефонами, адресами – дуже корисний, а то хлопці приходять з фронту і не знають, куди бігти, до кого звертатись. А тут усе розписано. Дякую вам!».
Про можливості отримання допомоги на оформлення пільг від місцевих громад (Бессарабської, Любашівської та Ренійської) ветерани дізналися саме завдяки проєкту від «Одеського життя».
А ще часто надаємо інформаційні майданчики для оголошення зборів на потреби захисників, допомогу ветеранам. І неймовірно радіємо, коли пораненим ветеранам вдається адаптуватися до нових умов життя, проявляючи волю до перемоги вже у цивільному життя. Так, наприклад, як це вдалося одеситу Олегу Автомєєнку. Ветеран втратив на війні зір, проте не втратив силу духу: займається веслуванням, вступив до університету, відкрив канал на Ютубі, на якому допомагає іншим незрячим.
«Одеське життя» для всіх
Одещина та Одеса ще від 2014 року стали домівкою для вимушено переміщених осіб. З якими проблемами вони стикаються, хто може допомогти їх вирішити, як відновити втрачені документи чи отримати нову професію – ми відстежуємо актуальну інформацію й надаємо необхідні контакти.
Під час повномасштабного вторгнення свої домівки втрачають й одесити. Чимало мешканців горе своїх земляків відчувають як власне і звертаються до нас за підтримкою та розголосом, як у випадку з родиною шкільної медсестри Тетяни Шолпан. Квартиру жінки внаслідок влучання було повністю знищено. Сім’я потребувала матеріальної та інформаційної підтримки.
Незламна Одещина
Ми вчимо дітей під час війни, збираємо врожаї під тривогами, проводимо ярмарки та фестивалі, збираємо гроші для ЗСУ, розпочинаємо життя з нуля після прильотів, здаємо кров, возимо воду до Миколаєва і Херсона, рятуємо безпритульних тварин, варимо каву під гул генераторів, друкуємо газети, не втомлюємося посилати російський корабель на… – і хочемо бути схожими у незламності з нашими захисниками, які, всупереч воєнній логіці, продовжують тримати оборону.
А ще ми щомиті дякуємо нашим героям за можливість дихати, жити і чекати, чекати на Перемогу. Перемогу, яку пишуть наші ЗСУ, а ми – дбайливо зберігаємо кожну подію і вчинок, завдяки яким це стане можливим.
