Зараз вулиця, що починається від Куликова поля та йде паралельно Італійському бульвару, називається Ямчитського. А за радянських часів носила ім’я Карпінського. Постійний автор «Одеського Життя» Валерій Боянжу розповідає, ким були ці люди та яке відношення мали до нашого міста.
Карпінський – фанат Леніна
Сьогодні пропоную «пройтися» самою, як то кажуть, короткою в Одесі вулицею. Її довжина «аж» 275 метрів, це цілих два квартали.
З 1937 по 1995 роки ця вулиця носила ім’я Карпінського – російського революціонера. Звали його В’ячеслав Олексійович, жив він з 1880 по 1965 роки, був учасником революції, став радянським партійним і державним діячем. Пописував, був партійним літератором, пропагандистом, редактором багатьох періодичних видань, написав кілька книг, брошур та статей з історії КПРС та СРСР про Леніна.
Останнього поважав (любив?) настільки, що сина свого назвав Леном. Що показово, яблуко впало далеко від яблуні: Льон Карпінський (1929-1995) із роками став дисидентом, тобто. супротивником радянської влади, за яку так «топив» його тато. Останній, на своє щастя, до такого «ганьбища» не дожив.
Читайте також: Була така вулиця: одесит Мізікевич пишався тим, що розстрілював людей
З урахуванням тематики книг «Бесіди про ленінізм», «Бесіди про комунізм», «В. І. Ленін – вождь – товариш – людина», написаних Карпінським В’ячеславом, залишається тільки дивуватися з того, що цю одеську вулицю (до Одеси Карпінський аж ніяк) не перейменували набагато раніше.
Ямчитський забезпечив одеситів доступним житлом
Дали цій вулиці ім’я Ямчитського (1800-1882). Він уже був корінним одеситом, працював на посаді помічника секретаря Одеського комерційного суду. Був благодійником, але стало відомо про це лише після його смерті.
Ви також можете дізнатися: Малішевський замість Гастелло: чому одеську вулицю назвали на честь ректора консерваторії
У своєму заповіті Павло Захарович відписав 511 000 рублів на будівництво будинків для здачі в оренду недорогих квартир і безкоштовної житлоплощі громадянам, з умовою передати будівлі, що носять його ім’я, в «невід’ємну приналежність до міста Одеса».
Для розуміння масштабності вищевказаної суми: середньорічна зарплата робітників за всіма групами виробництва у Росії 1910 року становила 243 рубля. А наприкінці 19 століття ще менше! До цього часу збереглося 6 житлових будинків, збудованих на його гроші. Ось це таки так! – людина по-справжньому реально вписана в історію Одеси. Третє століття вже пішло!
Фото: odportal.com.ua
