Десять років тому, восени – взимку 2014 року почалася війна за незалежність України. В історію нашої країни вона увійшла, як Євромайдан або Революція Гідності. Тоді українці показали світові, що свобода і гідність – наші невід’ємні цінності. У ці трагічні дні за них віддали свої життя понад 100 людей. Тих, хто загинув за гідність і свободу, назвали Героями Небесної сотні.
Пам’ятник, пронизаний світлом
У нашому місті в пам’ять Героїв Небесної сотні було перейменовано колишній проспект Маршала Жукова. Також на їхню честь названо сквер перед Одеською обласною державною адміністрацією. За 10 років пам’ятника героям так і не з’явилося. Зараз там знаходиться пам’ятний знак. На його місці згодом планують встановити монумент, де будуть увічнені імена загиблих.
Читайте також: Чорний маршал: чому в Одесі перейменували проспект Жукова
У конкурсі проєктів пам’ятника переміг відомий одеський скульптор Михайло Рева. Це має бути п’ятиметрова скульптура з бронзи та бетону. За ідеєю скульптора, символом Героїв Небесної сотні стане постать, що тягне руки до неба і наскрізь пронизана світлом. Удень пам’ятник осяють промені сонця. Вночі – штучне світло буде йти зсередини монумента.
Пам’ятник планувалося спорудити до 30-річчя незалежності України. Наразі, ймовірно, він з’явиться після остаточної перемоги українців у боротьбі за незалежність і гідність.
Розслідування злочину
Розслідування розстрілу майданівців тривало без малого 10 років. Реальні тюремні терміни отримали тільки 11 “тітушок”. Щодо колишнього керівництва України Державне бюро розслідування завершило його лише в жовтні минулого року. Обвинувальний акт скеровано до суду.
У злочинах з організації розгону і розстрілу демонстрантів обвинувачують членів злочинної групи – колишніх високопосадовців: президента України; міністра внутрішніх справ; заступника міністра внутрішніх справ; главу СБУ; першого заступника голови СБУ – керівника Антитерористичного центру; міністра оборони України; начальника Головного управління – командувача Внутрішніх військ МВС; в.о. начальника ГУ МВС у місті Київ; заступника начальника ГУ МВС – начальника міліції громадської безпеки; командира ПМСН “Беркут” при ГУ МВС у Києві.
Слідство також вважає, що за масові вбивства протестувальників відповідальна рота спеціального призначення “Беркут” міста Києва. В умисному вбивстві активістів і виконанні злочинного наказу обвинувачення отримали шість спецпризначенців.
Прокуратура і потерпілі вимагали для всіх обвинувачених довічного покарання. Але нині більшість злочинців переховується від відповідальності на територіях Росії та Криму.
Історія протистояння
21 листопада 2013 року Кабінет міністрів зупинив процес підготовки до підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це рішення обурило безліч українців. На знак протесту вони почали збиратися на Майдані Незалежності в Києві. Із собою протестувальники принесли українську символіку та прапори ЄС. Розбили на площі наметове містечко. Протест активістів був підтриманий по всій Україні. Він отримав ім’я “Євромайдан”.
Водночас до Києва з усіх регіонів країни влада почала підтягувати бійців спецпідрозділу МВС України “Беркут”. До них приєдналися “тітушки” – “молоді люди спортивного типу”, найняті для протидії мітингувальникам.
У ніч із 29 на 30 листопада наметове містечко на Майдані силовики жорстко розігнали. Влада “пояснила” це необхідністю розчистити місце для новорічної ялинки.
Разом з тим, дії “Беркута” викликали нову хвилю протестів. І 1 грудня активісти знову зайняли Майдан. Вони вимагали відставки уряду та позачергових виборів. Цього дня біля будівлі адміністрації президента сталися сутички протестувальників із силовиками. Активісти зайняли приміщення київської міської адміністрації і влаштували там свій штаб.
11 грудня з’явилася інформація про підготовку штурму наметового містечка. Протестувальники зміцнювали барикади. Силовики захопити їх не змогли.
Проти демонстрантів – бронетехніка і снайпери
Щоб зупинити протести, 16 січня Верховна Рада ухвалила, так звані, “диктаторські” закони. Вони спричинили нову хвилю протистояння, масові сутички активістів і силовиків. 22 січня на Майдані від вогнепальних поранень загинуло двоє людей.
На 18 лютого майданівці запланували, так званий, “мирний наступ на Раду”. Колона протестувальників із Майдану Незалежності рушила в бік будівлі ВР. Почалися сутички з “беркутівцями” і “тітушками”. З’явилися повідомлення про загиблих. Силовики оголосили про початок антитерористичної операції і розпочали штурм барикад на Майдані з використанням бронетехніки.
20 лютого стало найкривавішим в історії Євромайдану. “Беркутівці” масштабно почали застосовувати вогнепальну зброю. Активістів розстрілювали снайпери.
Усю ніч на 21 лютого тривали переговори, у яких брали участь на той час президент України Віктор Янукович, представники Євросоюзу та Росії. У результаті було підписано угоду про проведення позачергових президентських виборів у грудні 2014 року. Віктор Янукович і частина чиновників з України втекли.
За даними Генпрокуратури, під час Євромайдану постраждали 2500 осіб.
Загиблим українцям було посмертно присвоєно звання “Герой України”. Убитих під час протестів громадян Білорусі та Грузії нагородили орденами “Героїв Небесної Сотні”.
