Житель Ренійської громади Олександр Куртєв — військовий медик. Він — один із наймолодших серед полонених воїнів з острова Зміїний, 2001-го року народження, який 13 лютого повернувся додому.
Чергування в перший день війни
Після закінчення навчання в Ізмаїльському медичному коледжі Олександр підписав контракт із Державною прикордонною службою України в місті Ізмаїлі та обійняв посаду інспектора-фельдшера в Ренійській громаді — працював за фахом в одному із сіл. Через пів року його перевели в загін на острові Зміїний, де він продовжував служити на посаді військового медика. 24 лютого 2022 року Олександр був на чергуванні.
О 5.30, у день вторгнення, Сашко подзвонив нареченій Ярославі Хаджі і сказав терміново переїжджати до його матері.
Під час боїв за Зміїний Саша встиг написати дівчині, що кохає її і спробує вижити. А потім зв’язок зник.
Уже ввечері Ярослава разом із батьками Сашка побачила виступ Володимира Зеленського, який повідомив, що загинули 13 прикордонників — їх нагородили посмертно.
З думками, що дорогої їм людини, можливо, більше немає в живих, уся родина жила три дні. А потім Ярослава, в одному з сюжетів російських ЗМІ, побачила коханого.
Увесь цей час батьки та наречена боролися за повернення Олександра та його товаришів по службі з полону.
Довгоочікувана зустріч Героя
Мешканці міста зустріли Сашка на площі Свободи хлібом-сіллю, з прапорами та квітами. І, звісно ж, батьки воїна та наречена Ярослава, а ще дідусь Іван Куртєв, який не зміг всидіти вдома з іншими старійшинами роду — бабусі й дідусі взяли на себе приготування святкового столу. З нагоди такої довгоочікуваної події було забито 150-кілограмового кабанчика, з якого приготують національні страви Бессарабії.
Як сказала двоюрідна сестра Сашка Валерія Куртєва, вся родина боролася за нього: «Ярослава — дуже сильна дівчина. І він — дуже мудрий і сильний духом чоловік!».
Дід Іван Куртєв вдячний, що місто так зустрічало його онука. Він сказав, що Сашко став медиком, щоб робити добро людям, допомагати і бути наужним.
Евеліна Букатич, мешканка Рені, поділилася своїми непередаваними емоціями: «Сьогодні у всіх сльози радості. Я так рада за батьків, за Ярославу — це величезне щастя зустрічати Героя! Спасибі мамі й батькові за те, що виховали такого сина. І нехай усі наші захисники і захисниці повернуться зі щитом!»
Читайте також: З полону повернулися ще 100 українців: більшість — захисники Маріуполя
