Анекдот про ковид та туберкульоз
Почнемо з анекдоту, що народився відносно нещодавно – у ковидну пору. Їдуть люди у маршрутці, усі в масках, з побоюванням один на одного поглядають: смертельний ковид у розпалі. І тут чоловік заходить, кашляє зі страшною силою. Народ у салоні на нього з неприхованою ненавистю дивиться, а він людей заспокоює: та не ковид це, от довідка. Туберкульоз у мене у відкритій формі, заспокойтесь! І люди полегшено зітхають: мовляв, туберкульоз – це дрібниці життя…
Чому раптом згадав? А на теренах українського інтернет-аукціону «Віоліті» натрапив на цікавий одеський лот «Лотерейний квиток на користь туберкульозного триденника» 1924 року (див. фото). Давайте вважати, що це привід коротко «обкашляти» цю тему, адже туберкульоз на сьогоднішній день – зовсім не забутий діагноз.
Роберт Кох – німецький лікар, мікробіолог, 1882 року відкрив збудника туберкульозу, а потім створив вакцину «Туберкулін». У росії туберкульоз був більш ніж поширений: 1911 року було зареєстровано 1 мільйон 16 тисяч хворих.
Як боролися з туберкульозом у Російській імперії
Того року на Міжнародній гігієнічній виставці у Дрездені росію було названо лідером у найгіршому розумінні: перше місце в Європі за смертністю від туберкульозу! Боротьбу з цим лихом намагалися, як могли, вести громадські організації, медичні товариства, за рахунок пожертв приватних осіб існувала Всеросійська Ліга боротьби з туберкульозом.
Але «цар-батюшка» особливо не розщедрювався: того ж 1911-го уряд субсидував Лізі 10 тисяч рублів, а це становило «аж» 0,3% від її бюджету. Але ефективність боротьби з туберкульозом була низькою.
Ситуація у 1914-1917 pp. набула характеру епідемії, вона загробила близько 2 мільйонів людей, тобто. 2% населення імперії. Жовтневий 1917 року переворот нічого не покращив, при монастирях і синагогах були закриті богадільні, де тулилися немічні і хворі. За даними з Білорусії за 1922 рік, від туберкульозу помирав кожен третій від загальної кількості померлих.
Туберкульоз в Одесі!? Такі так…
Тоді в СРСР почали проводити т.зв. туберкульозні триденники. Їхньою метою був збір пожертвувань, проведення роз’яснювальної роботи. Проходили вони у 30 містах. Гасла були різні: «Туберкульоз – хвороба капіталістичного ладу! Тільки комунізм переможе туберкульоз!», «Туберкульоз можна перемогти та його необхідно перемогти. Пам’ятай про це, пролетарію!»
Прочитавши на одеському лотерейному квитку 1924 року дуже глибоку думку «Боротьба з туберкульозом є справа самих трудящих», автор цих рядків ахнув: так звідки автори «12 стільців» одесити Ільф і Петров почерпнули текст гасла, що висів на клубі «Картонажник» міста Васюки: «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих!»
Минув рівно століття з того часу. Капіталістичний лад не переможений, довгоочікуваний комунізм так і не настав – ось і виходить, що проблема туберкульозу не знята з порядку денного. У період моєї чвертьстолітньої журналістської діяльності у рідному Херсоні мені неодноразово доводилося порушувати цю тему.
Туберкульоз залишається великим лихом для українців
Так склалося, що у нас у самому центрі міста, у величезному палаці – чи не ровеснику Херсона функціонувала на базі СІЗО (слідчий ізолятор) міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня. Туди зі всієї країни звозили туберкульозних «зеків».
У зв’язку з цим обстановка в Херсоні з туберкульозної теми була далеко не найкращою. Але все ще більш драматизувалося, коли в українську медицину прийшла «Жінка з Косою» (не в прямому розумінні, не Юля, а в переносному – Уляна Супрун на посаду керівника МОЗ). Вона розпочала процес т.зв. «оптимізації», і під її «асфальтову ковзанку» відразу потрапила протитуберкульозна галузь херсонської медицини…
А що у нас у державному масштабі? За даними Центру громадського здоров’я України, показник за 2021 рік у нашій країні – 44 випадки на 100 тисяч людей, а це на 4,3% гірше, ніж у 2020 році.
Як повідомило «Суспільне» у березні 2023 року, за даними того ж Центру, в Україні налічувалося понад 18500 хворих на туберкульоз. А ось березневе, але вже 2024 року, повідомлення від «Укрінформ»: за словами заступника міністра охорони здоров’я (він же головний державний санітарний лікар) Ігоря Кузіна, «за останній рік в Україні зареєстровано про близько 20 тисяч випадків туберкульозу. Серед дітей – 640 випадків, це число також зростає».
А ось «картина маслом» у планетарному масштабі: Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) зазначає, що у 2023 році туберкульоз був діагностований приблизно у 8,2 млн нових пацієнтів, – це найвищий показник з 1995 р., коли ВООЗ розпочала глобальний моніторинг захворюваності на туберкульоз. В результаті помітного підйому захворюваності порівняно з 2022 роком у 2023 туберкульоз знову став провідною інфекційною причиною смертності, витіснивши з цієї позиції COVID-19.
В Одесі туберкульозна крива пішла вниз
А як із цією справою зараз в Одесі? Згадаймо ситуацію із «Золотого теля» авторства вищезгаданих одеситів, коли Бендер і Корейко подорожували Середньою Азією. Прибувши до міста, почали цікавитись у гіда нагальними проблемами. «А як крива проституції? – з надією запитав Олександр Іванович. – Різко пішла на зниження, – відповів хлопець».
От так само, схоже, різко пішла на зниження крива захворюваності на туберкульоз в Одесі. Принаймні 24 березня 2023 року, у Всесвітній день боротьби з туберкульозом, на офіційному сайті міста Одеса повідомлялося, що у 2022 році порівняно з 2021-м зафіксовано зниження загальної захворюваності на туберкульоз на 33,4%, а щодо туберкульозу легень – так взагалі на 35,5%. Що ж, якщо так – молодці, одеські медики, респект вам, то тримати!
А ви будьте здорові, читачі! Не кашляйте!
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
