Історичний центр міста… Площа протягнулась між Театральним провулком, сквером Пале-Рояль, будівлею Музею морського флоту… А поруч – Ланжеронівська та Рішельєвська. Поруч – Алея зірок…
Звісно, зветься Театральною (з 1809 року!): її головна будівля – Одеський театр опери та балету.
Площа, як і всі ми – на воєнному стані. «Дякуємо ЗСУ»: цей плакат з’явився тут у перші дні повномасштабної війни…
Фонтан додає прохолоди, хоча і так відчувається, що аж ніяк не тепло. Та все одно люди підходять ближче до фонтану, аби сфотографуватись. Здається, тут – головне місце для «історичних» світлин, зроблених в Одесі.
І не дивно: вона дійсно прекрасна у будь-яку пору року, у будь-який час дня – зрання, ввечері, у полудень. А ще тут завжди така чистота, що ніколи не викинеш недопалок чи якийсь клаптик паперу, де попало.
Тут багато чого незвичного, «не такого» у самому прекрасному сенсі.
Ну, звісно, візитна картка Одеси – наш театр, сам архітектурний ансамбль площі, та сама історичність, що відчувається на кожному кроці. Навіть сучасні лави здаються збереглись «з тих давніх часів»…
А ці дерева! Звісно, погляд одразу ловить ці «несподівані» низькорослі, з дивними гілками. Софора японська – це такого незвичайного виду листопадні дерева, які можна зустріти на Театральній площі. До речі, їхня батьківщина – Японія, Китай, Корея.
– Боже, яка ж краса! – каже жіночка своїй подрузі.
Що має на увазі?.. Ні, ні, не тільки красень-театр, а всю площу разом – таку гарну, охайну. Старовино-історичну, і навіть казкову.
Як вона виглядає у ці квітневі дні – дивіться на наших світлинах…
Читайте також: Молода одеська площа отримала історичну назву – Білої акації (фоторепортаж).
Фото авторки
