П’ять одеських вулиць перейменовано на честь наших земляків, загиблих на війні. Ось тільки рідні героїв і ветеранські організації рішення це розкритикували. Чому, розбиралося «Одеське життя».
Згідно із Законом про декомунізацію, в Одесі мали змінити назви великої кількості топонімів. Але міська влада з перейменуванням вулиць у пам’ять героїв не поспішала. Перші відмови міськради обґрунтовувалися тим, що робити це необхідно після перемоги.
— У мерії сказали: ми ж Олександрівський проспект перейменували на проспект Українських Героїв, — згадує адвокат громадської організації «Ветеранс Хаб Одеса» Артем Карташов. — Тобто — всіх героїв вшанували. Але зрештою, піддавшись тиску громадськості, міська влада заявила, що вулиці на честь героїв будуть. А члени топонімічної комісії повідомили, що хотіли б отримати пропозиції про перейменування від рідних загиблих, військового командування, ветеранської спільноти.
Замість радянських генералів, колгоспника та імперця
За словами начальника Сектора Мінветеранів в Одеській області Миколи Сторожука, відомство і ветерани висловлювали свою позицію в численних листах меру. Члени топонімічної комісії ці пропозиції розглядали. Але крім перейменування вулиці Генерала Бочарова на честь Героя України Владислава Бувалкіна інші ініціативи не підтримали.
Ще в серпні минулого року родичі загиблих разом із Мінветеранів, Українським інститутом нацпам’яті, командуванням військово-морських сил і військових частин, ветеранською спільнотою, громадськими організаціями запропонували топонімічній комісії винести на обговорення варіанти перейменування вулиць на пам’ять про шістьох героїв-одеситів:
- вулицю імені поета Жуковського, автора гімну Російської імперії — на честь Героя України, бійця полку «Азов» Віталія Блажка;
- вулицю імені радянського генерала Петрова — на честь Героя України, бійця 28-ї бригади Дениса Максишка;
- вулицю імені радянського маршала Говорова — на честь Героя України, морського піхотинця Валерія Самофалова;
- вулицю імені радянського колгоспника Посмітного — на честь учасника оборони Маріуполя, кавалера ордена «За мужність» ІІІ ступеня, азовця Євгена Танцюри;
- вулицю імені радянського генерала Черняховського — на честь учасника оборони Маріуполя, кавалера ордена «За мужність» ІІІ ступеня, азовця Артура Савельєва;
- проспект імені радянського космонавта Гагаріна — на честь Героя України, одного з найкращих офіцерів Військово-морських сил України, полковника Ігоря Бедзая.
— Чекали, що ці пропозиції вирішаться позитивно. Тому що в усій Україні відбувається процес декомунізації — з’являються вулиці на честь військових. І питання стоїть не в тому, чи з’являться вони, а в тому — де з’являться, — наголошує адвокат. — Але топонімічна комісія вирішила за родичів, які мають моральне право говорити про загиблих, за командування, за міністерство ветеранів, які вулиці потрібно називати іменами героїв.
Без згоди рідних
Згідно з розпорядженням міського голови, ім’я Віталія Блажка тепер носитиме вулиця Махачкалинська, Валерія Самофалова — вулиця імені радянського льотчика Каманіна, Дениса Максишка — вулиця, названа ім’ям колгоспниці сталінських часів Марії Демченко, Ігоря Бедзая — вулиця Якутська.
За словами дружини Ігоря Бедзая Юлії, чи можна назвати вулицю іменем чоловіка, у неї ніхто не запитав.
— Таке враження, що історико-топонімічна комісія працює «для галочки». Був запит на перейменування вулиць іменами героїв — ми його виконали. А яка це вулиця і де вона розташована — нікого не цікавить, — вважає Юлія. — І це незважаючи на те, що в березні 2014 року Ігор врятував морську авіацію України. Тоді з ризиком для життя в режимі радіомовчання із заблокованого аеродрому в Криму льотчик перебазував до Миколаєва 10 одиниць авіаційної техніки. Щоправда, Героєм України Бедзай став тільки після загибелі — у травні 2022 року.
— Історико-топонімічна комісія проігнорувала наші пропозиції. Хоча є закон України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», де чітко прописано, що перейменування повинно бути погоджено з рідними загиблого героя. На жаль, ні комісія, ні її члени не відповідають вимогам часу, — вважає Микола Сторожук. — Там немає жодного ветерана російсько-української війни. Чому?
Де буде меморіал усім загиблим
За перейменування на честь героїчного льотчика проспекту Гагаріна виступали і представники військового командування.
Але в мерії стверджують, що згодом на проспекті Гагаріна встановлять головний меморіал загиблим на війні одеситам. На ньому, за словами члена топонімічної комісії, заступника начальника відділу використання документів національного архівного фонду Державного архіву Одеської області Степана Желяскова, буде зазначено імена не тільки військових, а й волонтерів, журналістів, цивільних. Меморіал буде об’єднано в єдиний комплекс із пам’ятником героям Небесної сотні та пам’ятним знаком кримськотатарському народу. Тому нова топонімічна назва проспекту має бути узагальнюючою. І нещодавно його було перейменовано на проспект Незламних.
Чим керується комісія?
Імена азовців, кавалерів ордена «За мужність» ІІІ ступеня Євгена Танцюри та Артура Савельєва вулиці Одеси поки що не носитимуть.
Історико-топонімічна комісія в листопаді минулого року ухвалила рішення перейменовувати вулиці міста тільки на честь загиблих воїнів, які отримали звання «Герой України» після лютого 2014 року, повних кавалерів орденів «Богдана Хмельницького», «За мужність» і ордена «Княгині Ольги» — для жінок. Рішення про перейменування вулиць у пам’ять військових, які віддали свої життя, не удостоєних зазначених нагород, ухвалюватимуть після закінчення війни.
Іменами Ігоря Бедзая і Дениса Максишка назвали маленькі вулички в районі Меморіалу 411-ї батареї. Надалі меморіальний комплекс, за словами члена топонімічної комісії історика Олександра Бабича, планують доповнити і перетворити з урахуванням контексту сучасної російсько-української війни. Наразі створено робочу групу, яка разом із фахівцями краєзнавчого музею та департаментом культури обладміністрації має зайнятися переформатуванням Меморіалу під сучасні реалії. І саме з цим пов’язане бажання топонімічної комісії перейменувати на честь героїв нинішньої війни вулиці та провулки навколо 411-ї батареї.
Чому незадоволена громадськість?
— Проблема в тому, що коли в процесі декомунізації в Одесі перейменовують вулиці, великим вулицям присвоюють нейтральні назви, — вважає Артем Карташов. — А коли ми говоримо про нейтральні назви — говоримо про абстракції. Тому має бути не тільки перейменування, а й якісне переосмислення. Ми просили перейменувати вулиці міфологізованих радянських генералів іменами сучасних українських військових. Це були люди, які тут жили. Вони пожертвували життям за нашу державу, за своїх рідних. І їхній подвиг має бути увічнений гідно. Це мають бути великі вулиці, а не вулиці на задвірках. Меморіал на 411-й батареї — це виїзд із міста. Там приватний сектор. Усі ті вулиці, які розташовані поруч, — це маленькі вулички. Знатимуть про цих героїв тільки ті, хто там живе. Тому міська влада поводиться дуже незрозуміло. Адже називаючи знакові вулиці на честь захисників, одеська влада дає сигнал агресору, що його тут не чекають. Це показник того, наскільки Одеса шанує своїх героїв, їхніх рідних. Сигнал тим, хто перебуває на фронті, що вони повертаються в місто, де їх поважають. Це один з елементів ветеранської політики реінтеграції ветеранів у мирне життя.
Скільки ще можна терпіти імперські назви в центрі міста?
На черговому засіданні історико-топонімічної комісії Одеської міськради зі скандалом обговорювали перейменування трьох вулиць у центрі міста — Пушкінської, Буніна і Жуковського.
Краєзнавець Олександр Бабич запропонував повернути Пушкінській історичну назву — Італійська, тим паче, що зараз на цій вулиці розташоване почесне консульство Італійської Республіки.
Вулиці Буніна історик пропонує повернути стару назву — Поліцейська. Таким чином, зазначив Бабич, можна увічнити пам’ять поліцейських, які загинули, захищаючи Україну.
А вулицю Жуковського краєзнавець запропонував назвати ім’ям Лесі Українки, оскільки поетеса жила там деякий час. Але ідея здалася членам комісії найслабшою, і було запропоновано слідувати логіці і також повернути вулиці історичну назву — Поштова.
У підсумку ухвалити одразу такі доленосні рішення не вдалося, тому винесли ці обговорення на окреме засідання, яке відбудеться на початку квітня.
