Одеса мала багато будівельників. Серед них — австрійці Фельнер і Гельмер, англієць Валькот, вірменин Мазіров, голландець Ванрезант, єврей Мінкус, італійці Фраполі і Боффо, швейцарець Бернардацці, француз Отон, іспанець Даллаква, молдаванін Портарій, німець Кундерт, росіянин Гонсіоровський та інші. Ми розповімо про найвідоміших із цих архітекторів.
Франц Фраполлі вважав за краще класику
1804 року, коли Одеса була зовсім юною, до міста приїхав відомий італійський архітектор Франц Фраполлі. Спочатку на замовлення влади він спорудив споруди у класичному стилі – Преображенський Собор та Міський театр. На жаль, донині ці архітектурні шедеври не збереглися.
Натомість і сьогодні в Одесі можна побачити будинки, створені цим архітектором. Перше — будинок Фелікса Дерибаса (Дерибасівська 24), який згодом був магазином «Медкнига», а зараз у ньому розташований японський ресторан). Друге – прибутковий будинок (Дерибасівська, 13), нині готель «Фраполі». Будинки виконані в класичному стилі, якому характерні суворі форми, а також безліч колон, пілястрів і капітелей. А також будинок із колонами на вулиці Ніжинській, 35.
Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер звели Оперний
Австрійські архітектори Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер на замовлення міської влади звели в Одесі у 1887 році театр опери та балету. Ця будівля визнана однією з найкрасивіших у світі. Театр виконаний у стилі віденського бароко, який відрізняється пишністю та великою кількістю галерей, бельведерів та скульптур просто неба.
Не менш чудовий і зал для глядачів. Його архітектори виконали у стилі пізнього французького рококо. Відповідно до стилю меблі в залі для глядачів рясно прикрашені складним примхливим різьбленням з позолотою. Як декор використовується велика кількість дзеркал у позолочених різьблених рамах і величезна розкішна люстра вагою близько двох тонн
Франц Боффо прославився палацами
Італійський архітектор Франц Боффо на початку XIX століття переселився до Одеси з Польщі, де на той час уже прославився як проектувальник вишуканих палаців та вілл. Не дивно, що найбагатші жителі Південної Пальміри одразу почали доручати відомому архітектору зведення найпарадніших і найпомпезніших будівель. Це Воронцовський палац (Воронцовський пров., 2а), будівля старої купецької біржі, нині міськвиконком (Думська площа, 1), палац Попудова (Соборна площа, 1). Кожен із зазначених палаців відрізняється своєрідною, але завжди багатою та вишуканою архітектурою.
Наприклад, палац графині Потоцької, нині Одеський художній музей (Софіївська, 5а) вважається взірцем дворянської міської садиби 19 століття. Він побудований у стилі російського класицизму. У ньому є і властиві античному стилю колони з портиками, і фронтони з довгими вузькими вікнами в дусі московських теремів.
Олександр Бернардацці любив пишне необароко
Чимало видатних архітектурних творів в Одесі створено архітектором Олександром Бернардацці. Виходець із сім’ї швейцарських архітекторів, він понад півстоліття жив в Одесі і довго був головним архітектором міста. Відповідно до посади він проектував багато громадських будівель — залізничний вокзал «Одеса-Головна», Будинок інвалідів (Мечникова, 53) та ін.
Але найкращим творінням архітектора вважається готель «Брістоль» (у роки радянської влади — «Червоний»). Цей архітектурний шедевр створений у стилі необароко. Фасади готелю багато прикрашені ліпниною. Класичні рельєфні колони, скульптури та бюсти дуже гармонійно поєднуються в єдиний ансамбль. Витонченість фасаду будівлі підкреслюють красиві ковані поручні з різними орнаментами, встановлені під вікнами та балкончиками. Не менш багате і вишукане внутрішнє оздоблення готелю. Особливо вражає величезні шикарні мармурові сходи з перилами, покритими позолотою, а також переходи, прикрашені чудовими вітражами.
Фелікс Гонсіоровський «змішав» три стилі
Польський зодчий Фелікс Гонсіоровський працював у Варшаві, а 1848 року приїхав до Одеси. Він збудував палац із зубчастими вежами для магната Бржозовського (вулиця Гоголя, 2), дачу Маразлі (Французький бульвар, 85) та будівлю Археологічного музею (Ланжеронівська, 4). Всі ці будівлі вражають пишністю внутрішнього та зовнішнього оздоблення.
Цікаво, що під час створення кожного з цих палаців архітектор користувався кількома стилями одночасно. Найчастіше це був неоренесанс, який тяжіє до симетрії, членування фасадів та прикраси пілястрами. Використовував він також неоготичний стиль, багатий на вежі та стрілчасті арки, а також неогрік з іонічними колонами та численними портиками. Так, у колишньому особняку Новікова, нині історико-краєзнавчому музеї (Гаванна, 4), вестибюль та парадні сходи виконані у стилі неогреку, бібліотека та домова церква – неоготики, а вітальня – неоренесансу.
