Сьогодні кожен із нас несе свою місію: хтось обороняє нас на фронті, хтось допомагає військовим, хтось лікує, хтось підтримує у скрутну хвилину, а хтось займається благодійністю. Свою місію має і команда Одеського національного художнього музею – це збереження культурної спадщини, фіксація сучасної історії та поширення інформації про війну через творчість.
До дня народження музею, якому сьогодні, 6 листопада, виповнюється 123 роки, ми розповімо вам про те, як зароджувався храм мистецтва та чим він живе зараз.
Як зародилося життя Одеського худмузею?
Історія Одеського художнього музею починається з будівлі, без якої ми не можемо уявити музей. Це пам’ятка архітектури ХІХ століття – палац Наришкіних чи як його ще називають – «палац Потоцьких» (його першою власницею була графиня Ольга Наришкіна (Потоцька).
Ольга Наришкіна (Потоцька)
Будівлю звели в період між 1824 та 1828 роками за проектом невідомого автора у стилі класицизму та романтизму. Після закінчення будівництва споруда була засвідчена відомим одеським архітектором та італійцем за походженням Франсем Боффо.
А ви знали?
Франс Боффо відіграв важливу роль у підготовці та організації Одеського товариства образотворчих мистецтв, яке пізніше займеться створенням музею. Члени суспільства активно займалися організацією різноманітних культурних заходів у нашому місті.
Приблизно у 1840-х роках палац змінив свого власника, а у 1888 році його викупив міський голова Григорій Маразлі. Звідси і розпочинається історія художнього музею як такого.
Григорій Маразлі
Напевно, ні для кого не секрет, що Григорій Маразлі щиро любив мистецтво, він був відомим громадським діячем, колекціонером і меценатом. Тому після викупу особняка він передає будівлю «на службу» місту, щоб у стінах облаштувати музей.
1898 року те саме Одеське товариство образотворчих мистецтв створює комісію зі створення музею. А через рік, 6 листопада 1899 року, вперше відчиняються двері Міського музею витончених мистецтв.
Життя музею у цифрах
Одеський художній музей пережив багато історичних подій за час свого існування. Змінювалася історія, змінювалися і назви музею:
1898 – Створено комісію Одеського товариства образотворчих мистецтв зі створення музею.
1899 – Міський музей образотворчих мистецтв.
1919 – Перша державна картинна галерея.
1923 – Третій Народний художній музей.
1925 – Народний художній музей.
1928 – Одеський народний художній музей.
1929 – Народний художній музей.
1938 – Музей російського та українського мистецтва імені Йосипа Бродського.
1944 – Художня картинна галерея.
1947 – Картинна галерея.
1950 – Одеська державна картинна галерея.
1966 – Одеський художній музей.
2021 – Одеський Національний художній музей.
Що у стінах художнього музею?
Щоб поринути в історію Одеського художнього музею, слів буде замало! Для цього потрібно хоч раз відвідати храм мистецтва. Музейні збори, як живий організм, змінюються і зростають донині. І війна цьому не завада!
До війни тут можна було побачити станковий та монументальний живопис, графіку та скульптури, декоративно-ужиткове мистецтво. Якщо підрахувати колекцію музею у цифрах, то це понад 10 тисяч робіт, серед яких:
- роботи іконописців XVI-XVIII століть;
- світські портрети ХVІІ століття;
- творчість мариніста Івана Айвазовського;
- мистецтво другої половини XIX століття, серед якого роботи Олексія Саврасова, Ісаака Левітана, Івана Шишкіна, Архіпа Куїнджі, Іллі Рєпіна, Василя Сурікова та інших майстрів живопису;
- мистецтво рубежу XIX та XX століть та твори відомих Валентина Сєрова, Михайла Врубеля, Миколи Реріха, Бориса Кустодієва, Олександра Бенуа, Костянтина Сомова, Василя Кандинського;
- живопис майстрів Товариства південноруських художників – Кіріака Костанді, Генадія Ладиженського, Герасима Головкова, Петра Нілуса, Петра Ганського, Миколи Кузнєцова;
- образи художнього життя Одеси з 1920-х років донині.
На жаль, через військові дії та ракетні обстріли, музейні скарби довелося евакуювати.
Фото з Facebook-сторінки Одеського худмузею
Мистецтво підземелля
Під палацом художнього музею існує незвичайний підземний грот із галереєю. Заглянувши туди, можна поринути в історію минулих століть, відчути якусь таємничість і навіть містику.
Як і чим живе музей зараз?
Фото з Facebook-сторінки Олександри Ковальчук
Навіть незважаючи на війну, колекція музею продовжує поповнюватися новими роботами не лише у вигляді живопису, графіки, скульптури, а й у форматі документальної фотографії, відео, інсталяції та абстракції. Це, наприклад, показує поточна виставка «До війни». До речі, приймати своїх перших гостей після вторгнення росії, команда почала у червні з ідеї провести екскурсію по військовому музею:
«З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну музейники зняли картини для їх збереження. На стінах залишилися лише етикетки та кілька великих робіт – своєрідних «фрагментів» довоєнного музею. Стара експозиція десятиліттями оновлювалася точково, але не змінювалася концептуально. Закладені у ній ідеї та смисли втрачали актуальність як для суспільства, так і для мистецтвознавства. Її переосмислення було у планах Одеського мистецького. І він уже не повернеться у тому ж вигляді на стіни після нашої перемоги. Поточні тури музеєм – спроба востаннє поговорити про стару експозицію і що з нею не так, можливість побачити художній музей без картин і дізнатися, як він живе у воєнний час»,
– пояснили у музеї суть екскурсії.
Наразі формат роботи художнього змішаний. Охоронцям мистецтва доводиться працювати і в музеї, і дистанційно. Також їм довелося зіткнутися з іншими труднощами:
«Через війну наша команда значно зменшилася, тому ми поділяємо обов’язки. Наприклад, усі менеджери по черзі пакують замовлення з лавки сувенірів. Займаємося її збільшенням, розширенням колекції, більше з’явилося патріотичної продукції. Наукові співробітники проводять екскурсії, займаються оцифруванням колекції: створили онлайн-каталог, продовжують свою наукову роботу та розробляють нові виставки»,
– ось чим музей займається у воєнний час.
На що сходити до музею?
Під час війни музей працює у форматі скороченого графіка: по четвергах та п’ятницях, суботах та неділях. Щодо заходів, вони в музеї досить насичені:
«Ми проводимо багато подій у форматі онлайн:
- запустили курс лекцій воєнного часу під назвою «Прогулянки не/існуючою експозицією»;
- відкрили для всіх доступ онлайн курсу «Школи юного музейника» для дітей;
- запустили цикл інтерв’ю з художниками, які експонувалися у музеї;
- проводимо тури новою виставкою та екскурсією гротом;
- плануємо дві нові виставки, присвячені мистецтву воєнного часу.
А ось у день народження музею о 17.00 відбудеться онлайн-презентація нового проекту: цифрового каталогу музею», – розповіла заступник директора музею Олександра Ковальчук.
Фото з Facebook-сторінки Олександри Ковальчук
Як потрапити до музею?
Художній музей знаходиться за адресою: вулиця Софіївська, 5а. Час його роботи: четвер та п’ятницю – з 11:00 до 17:00, суботу та неділю – з 11:00 до 18:00. Вартість вхідного квитка – 100 чи 50 гривень. Екскурсії проводять у четвер, п’ятницю, суботу та неділю – о 13:00, 14:00 та 15:00. Вартість екскурсії – 75 та 150 гривень.
Анастасія Єпур
