Ключові моменти:
-
Тилігульський лиман після масштабної та дорогої реконструкції каналу так і не отримав очікуваного екологічного відновлення.
-
Вчені фіксують порушення проєктних рішень: відсутній двосторонній водообмін з морем, канал замулюється, а його експлуатація фактично не контролюється.
-
Надмірна солоність і штучні перешкоди для міграції риби призвели до різкого скорочення рибних запасів і майже повного зникнення промислового вилову.
-
Поява устричної ферми та невідомих водоростей викликає нові екологічні ризики, а науковці застерігають про можливі незворотні наслідки без негайних дій.
Канал для міграції риб та водообміну на Тилігулі
Нашим співрозмовником став провідний науковий співробітник цього закладу, професор Юрій Тучковенко.
Цього року, з лютого по грудень, під його керівництвом фахівці Інституту морської біології проводили польові дослідження Тилігульського лиману. Вчені намагалися відзначити зміни в екосистемі Тилігулу після реконструкції каналу, який з’єднує лиман з Чорним морем.
– На його будівництво було витрачено близько 100 мільйонів гривень, – наголошує науковець. – Ми мали завдання з’ясувати, чи приніс канал користь. А якщо ні, то чому так сталося?
Про те, що Тилігульський лиман відчуває дефіцит води, фахівці почали говорити з 90-х років минулого століття. Через кліматичні зміни:
- опадів випадало все менше;
- випаровування води збільшувалося;
- значно зменшився у лиман стік річки Тилігул.
Рівень води в лимані почав знижуватися. Під загрозою опинилося екологічне благополуччя водойми та можливості використання лиману для рибальства.
– Історично одеські лимани використовували в рибопромислових цілях. Це передбачало відкриття на них штучних каналів, – пояснює Юрій Тучковенко. – Лиман прогрівається швидше, ніж море. І мальок починає виходити з нього в теплі води. У лимані залишається все літо – нагулюється. Там для цього є всі умови – тепло і велика кількість корму. Восени вода в лиманах охолоджується швидше, ніж морська – шляхом меншого обсягу води. І риба знову повертається в море. Саме в цей момент проводиться її вилов.
Такий канал, що з’єднував Тилігульський лиман з морем, існував ще з кінця 50-х років. Періодично замивався морським піском – його розчищали. Проте канал мілів. Глибина доходила до 15-20 сантиметрів. І в 2015 році його вирішили повністю реконструювати.
Чому каналом на Тилігулі керують рибалки?
За словами науковця, морська вода, що надходить через канал, приносить у лиман додаткову сіль. В результаті випаровування вона накопичується. Тому фахівці відзначили, що реконструкція повинна передбачати двосторонній водообмін – як у бік лиману з моря, так і у зворотному напрямку.
– Тобто необхідно збільшити промивку каналу, – пояснює Юрій Тучковенко. – Проєкт пропонував поглибити його до двох метрів при ширині поверхні близько 23 метрів.
Щоб уберегти канал від занесення піском, при реконструкції встановили наноснозахисну споруду: ківш, висунутий у бік моря. Об нього мають розбиватися хвилі. А після штормів у ковші накопичується пісок.
Час від часу ківш потрібно очищувати від піску та лише після цього відкривати шлюзи.
Передбачав проєкт і зміцнення берегів каналу. Укріплювати вирішили пластиковим шпунтом. Але потік води, що хлинув через канал, всі ці пластини зірвав. Береги після цього почали обсипатися.
– Тобто проєктні вимоги не витримані. Двосторонній водообмін ніхто не забезпечив. Коли ми працювали цього року, побачили, що глибина каналу, яка, згідно з проєктом, мала бути два метри, насправді становить близько метра. Ковш давно занесений піском. Але шлюзи, що запускають воду з моря, були відкриті. Зрозуміло, що з ковша пісок виноситься в канал. І наприкінці року його ділянки біля шлюзів були повністю занесені.
Канал знаходиться у підпорядкуванні Тилігульського регіонального ландшафтного парку. Ось тільки у його керівництва, за словами Юрія Тучковенка, правил експлуатації цієї гідроспоруди не виявилося. І цього року канал ніхто належним чином не регулював. Коли відкривати та закривати шлюзи – вирішують місцеві рибалки.
Як на Тилігулі з’явився міст та «паркан» для кефалі
Погіршує екологічну ситуацію на лимані й міст, який побудували через канал. Хто це зробив, не зрозуміло, але ця споруда заважає водообміну з морем та проходу по каналу риби.
– До того ж на початку року був побудований мостовий перехід, який взагалі поставив хрест на всіх цих роботах, – продовжує Юрій Тучковенко. – З цього приводу Інститут морської біології звернувся до департаменту екології та природних ресурсів Одеської обладміністрації. Там нам відповіли, що вперше про це чують. Вони не давали ніяких дозволів. Не було жодних екологічних експертиз – оцінки впливу на навколишнє середовище. Зрозуміло, що у воєнний час низка нормативних екологічних документів призупиняється. Але наше завдання – попередити, які це може мати наслідки.
Спочатку, за словами Тучковенка, говорили, що перехід – тимчасова споруда. І з часом він буде розібраний. Але, судячи з того, як він капітально побудований, про те, що треба перехід розбирати, питання вже не стоїть.
– У воду на бетонному фундаменті занурені 12 труб діаметром 1,2 метра. Товща води до їх основи становить 39 сантиметрів. Вода, звичайно, може тут протікати. Але вже кефаль та інші види, які раніше заходили в лиман з моря, туди не підуть, – зазначає Юрій Семенович. – Тому кількість риби та її видове різноманіття на сьогодні в Тилігулі – найнижчі.
Читайте також: Тилігул міліє й гине: як врятувати головний лиман Одещини
Рибні запаси Тилігулу – мізерні
Не сприяє рибному достатку й надмірна солоність лиману. За даними спостережень за 20 років, на сьогодні вона відносно стабілізувалася. Але на високих для Тилігулу позначках – близько 27 проміле. А на деяких ділянках – і значно вища.
– Солоність близько 33 проміле – це погані умови для риби. А якщо виростає до 40-45, – риба починає вмирати. І ми вже знаходимося на межі наближення до критичних позначок солоності, – підкреслює Юрій Тучковенко. – 80% прісної води, що надходить в лиман, становить стік річки Тилігул. Перед реконструкцією каналу він був майже вдвічі менший за початковий. Цього року явного впливу прісних вод з річки ми не побачили. Не відбулося зниження солоності й за рахунок водообміну з морем. Тому її зростання, ймовірно, має продовжуватися.
На думку і вчених, і рибалок, такого бідного на улови року на Тилігульському лимані ще не було. Хоча у 2018 році – відразу ж після запуску каналу – тут було виловлено 347 тонн риби. Зараз рибні запаси – мізерні. І про якийсь захід в лиман кефалі взагалі не йдеться. По суті, залишилися лише дрібні види – атерина, хамса, бичок-зеленчак. А в промислових масштабах вже нічого не ловиться.
Нові мешканці Тилігульського лиману: французькі устриці та загадкові водорості
Проте в районі села Кордон у 2022 році з’явилася устрична ферма. Молюски, завезені з французького розплідника, тут дорощують на так званих устричних столах: спеціальних армованих сітках, розташованих на глибині трьох-чотирьох метрів.
– Коли ми працювали, виявили нову макроводорость, яка раніше для Тилігульського лиману не визначалася. Навесні вона з’явилася в районі Кордону, на столах, де вирощують устриці. А в кінці літа вже була відзначена в районі Кошар, – розповідає Юрій Тучковенко. – Поки не зрозуміло, чи є вона ще десь в Україні. Не визначили на сьогодні й до яких наслідків її поява в Тилігульському лимані може призвести. Є припущення, що занесли цю водорість разом з устрицями. І таким чином можуть позаносити й інші чужорідні види для Тилігульського лиману та Чорного моря.
Висновки вчених: Тилігул може повторити долю Куяльника
Підсумки річних польових досліджень Тилігульського лиману показали, що сценарій Куяльницького для цього водоймища цілком можливий (нагадаємо, що зараз Куяльницький лиман дуже обмілів і через збільшену аномальну солоність є майже мертвим).
– Сказати, що реконструкція каналу призвела до поліпшення екології Тилігульського лиману, ми не можемо. Причина – не були витримані рекомендації, дані при проєктуванні. І це фактично призвело до повернення ситуації, що була до реконструкції каналу. У мене таке відчуття, що наукові обґрунтування, надані перед реконструкцією, використовували тільки для того, щоб отримати на неї гроші, – розмірковує науковець. – Далі всі рекомендації були проігноровані.
Результати дослідницьких робіт фахівці Інституту морської біології планують представити на засіданні ради при департаменті екології Одеської обладміністрації.
Хотілося б вірити, що їхня доповідь буде не тільки почута, але й прийнята до дії. Була ж затверджена чомусь у 2023 році розпорядженням голови ОВА Олега Кіпера «Регіональна комплексна програма з охорони довкілля Одеської області на 2024-2028 роки». На суму 3,94 мільярда гривень.
Особлива увага в документі приділяється Тилігульському лиману – одній з ключових екосистем Одещини. Тому чекаємо результативних заходів від управлінців екології.
Читайте також:
- «Толока не врятує Куяльник» – екологиня пояснила чому
- Альтернативні місця відпочинку біля води: де можна відчути себе, як на березі моря? (фоторепортаж)
