Ключові моменти:
- Пам’ятник Висоцькому встановили у 2012 році на фасаді Одеської кіностудії, і від початку він викликав суспільні суперечки.
- У 2024 році монумент внесли до переліку об’єктів, що підлягають демонтажу в межах деколонізації, та зняли 31 грудня.
- Частина одеситів вважає демонтаж очищенням міста від імперських символів, інші — знеціненням культурної спадщини.
- Керівництво Одеської кіностудії планує зберегти пам’ятник на закритій території як відомчий об’єкт.
Як і чому в Одесі з’явився пам’ятник Висоцькому
Монумент встановили у 2012 році на будівлі Одеської кіностудії — місці, яке має безпосередній зв’язок із діяльністю Висоцького. Саме тут він дебютував у кіно, зігравши у стрічках «Вертикаль» та «Короткі зустрічі», а згодом знявся ще у кількох знакових фільмах, що стали частиною культурної пам’яті кількох поколінь.
За словами голови правління кіностудії Андрій Осіпов, пам’ятник одразу був оформлений як власність підприємства.
— Це власність Одеської кіностудії, адже ми свого часу прийняли пам’ятник на баланс. 25 січня — у день народження і смерті Висоцького — ми завжди покладали до нього квіти, — зазначав Андрій Осіпов.
Читайте також: Володимир Висоцький та Одеса: від ідола до суперечки про історичну роль (відео)
Чому пам’ятник одразу став предметом суперечок
Практично з моменту відкриття монумент став об’єктом критики. Причини виходили далеко за межі художнього сприйняття. Ініціатором встановлення пам’ятника був проросійський політик Ігор Марков, а на церемонії відкриття був присутній російський актор Михайло Пореченков, який згодом публічно підтримав збройну агресію проти України.
Ці обставини стали одним з головних аргументів для тих, хто вважав перебування пам’ятника у публічному просторі Одеси неприйнятним, особливо після 2014 року, а згодом — після повномасштабного вторгнення Росії.
Позиція кіностудії: відокремлення митця від політичного контексту
Керівництво Одеської кіностудії неодноразово наголошувало, що участь конкретних осіб у встановленні пам’ятника не нівелює значення самої постаті Висоцького для міста.
— Щодо меценатів, які були причетні до створення пам’ятника, — ці люди не мають нічого спільного з Україною. Але це жодним чином не применшує значення Висоцького. Вони намагалися здобути для себе індульгенцію, але одеситів не надурити, — підкреслював Андрій Осіпов.
У цій логіці пам’ятник розглядався насамперед як знак культурної пам’яті, а не політичної лояльності.
На тему: Пам’ятник Висоцькому: чи потрібен він в Одесі – опитування (відео)
Демонтаж у межах деколонізації: рішення і наслідки
У вересні 2024 року пам’ятник Висоцькому включили до переліку об’єктів, що підлягають демонтажу в межах процесу деколонізації. 31 грудня монумент зняли з фасаду будівлі кіностудії. Це рішення спричинило нову хвилю обговорень у місті.
Частина одеситів сприйняла демонтаж як крок до очищення публічного простору від імперських символів. Інші ж побачили в цьому спробу спростити складну історію та знецінити культурну роль митця, який, на їхню думку, не був носієм імперської ідеології.
Громадська реакція: складні оцінки без однозначних відповідей
Одним із публічних критиків демонтажу став одеський журналіст Леонід Штекель, який у січні 2025 року організував пікет за відновлення пам’ятника.
— Я не є прихильником цього пам’ятника і прекрасно розумію, хто його встановлював. Але Висоцький для багатьох був символом совісті в роки застою і людиною, яка справді вплинула на Одесу, — зазначав Леонід Штекель.
Ця позиція відображає ширшу суспільну дилему: як оцінювати постаті минулого в умовах війни та переосмислення історії.
Позиція держави: між деколонізацією і культурною спадщиною
Ситуацію прокоментували і на загальнодержавному рівні. Радник керівника Офіс Президента України Михайло Подоляк наголосив, що образ Висоцького потребує складнішого прочитання.
— Його абсолютно незаслужено називають імперцем. Швидше, це була людина з антикомуністичною мораллю. Водночас його образ активно використовується російською пропагандою, — заявляв Михайло Подоляк.
Яка подальша доля пам’ятника Висоцькому
Наразі демонтований пам’ятник зберігається на території Одеської кіностудії. Керівництво підприємства повідомляє, що розглядає можливість розміщення монумента на закритій відомчій території — зокрема як частини екскурсійного маршруту.
Такий формат дозволяє зберегти об’єкт як елемент культурної історії, водночас прибравши його з публічного простору, де він став джерелом гострих суспільних конфліктів.
Надія БОНДАРЕНКО
