Майже сто років тому український хірург зробив першу пересадку нирки у світі. З того часу трансплантологія стрімко розвивалася, рятуючи людей від смерті. В яких містах роблять такі операції? Хто їх оплачує? Звідки беруться донорські органи? «Одеське життя» відповідає на ці важливі питання у Всесвітній день донорства та трансплантації органів.
Витоки трансплантології: все почалося в Херсоні
Трансплантація — метод, що полягає в пересадці людині (реципієнту) органу або тканини (трансплантата), взятих у донора. За даними Міністерства охорони здоров’я, на початок 2024 року на трансплантацію органів в Україні очікували 2 914 пацієнтів — тих, для кого іншого шляху врятувати життя не існує.
Третього квітня 1933 року український хірург Юрій Вороний, працюючи в Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки. Звіт про це був опублікований в італійському журналі «Vinerva Chirurgica». В ньому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця операція була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині. За 91 рік, що минув, трансплантологія перетворилася на дуже потужну, технологічно розвинену галузь медицини. Фахівці навчились успішно пересаджувати нирки, легені, печінку, рогівку ока, суглоби, серце, тонку кишку, матку, яєчники, кістковий мозок.
Держава сплачує трансплантацію органів: що треба знати
Трансплантація: як працює та де проводиться в Україні?
Протягом трьох років, з 2021 по 2023-й рік, в Україні працював пілотний проєкт з трансплантації. Вдалося виконати 1 285 трансплантацій органів. Далі цей напрямок перейшов до програми медичних гарантій (ПМГ). Тож у 2024 році у ПМГ з’явився пакет «Лікування дорослих та дітей методом трансплантації органів», що гарантує пацієнтам безоплатну пересадку органів.
Щоб почати процес підготовки до трансплантації, пацієнту необхідно мати направлення від лікуючого лікаря. Кандидат-донор органу може звернутись як з направленням від лікуючого лікаря, так і без направлення (за самозверненням). Кожен із медичних закладів, який проводить трансплантацію, створює лист очікування, а з них вже формується загальний лист очікування в Україні. Це своєрідна черга на пересадку необхідного пацієнту органу.
Треба зазначити, що центри трансплантації працюють як в Києві, так і в регіонах. Регіональні центри мають свою спеціалізацію. Зокрема Одеський центр на базі обласної клінічної лікарні виконує лише трансплантації нирок. Таких операцій у 2023 році виконали всього десять. Мешканці регіону, які потребують трансплантацій інших органів, стають у чергу на пересадку в інших центрах країни.
Читайте також: Як на маму дерево впало, і її рятували чарівники: про роботу медиків очима пацієнта
Скільки коштує трансплантація органів та хто за неї платить?
НСЗУ сплачуватиме 41 тис. грн за надання медичної послуги на дотрансплантаційному етапі (обстеження та підготовка пацієнта). Тариф за трансплантацію залежатиме від трансплантованого органа:
- за пересадку легень НСЗУ заплатить понад 2,6 млн грн,
- пересадка серця — понад 2 млн грн,
- пересадка печінки — близько 1,4 млн грн,
- пересадка нирки — 800 тис. грн.
Тариф на посттрансплантаційний період також залежить від органу, який пересадили. Загалом НСЗУ заплатить від 185 до 193 тис. грн за надання медичних послуг з супроводу пацієнта після операції. Для цього періоду передбачена певна тривалість. Так, надання медичних послуг супроводу пацієнта починається з дати його виписки з лікувального закладу і триває до 360-го дня з моменту проведення операції.
Які трати у пацієнта після трансплантації?
Дуже важливо, що держава змінила порядок отримання імуносупресантів (препаратів, які перешкоджають відторгненню пересадженого органу). Раніше 40% пацієнтів після трансплантації повинні були самостійно купувати такі препарати. Це немалі кошти, не всі мали можливість їх знайти, тому пересаджений орган не завжди приживався в організмі пацієнта, і всі зусилля хірургів-трансплантологів виявлялися марними.
— Зараз після пересадки органів, коли пацієнт перебуває у стаціонарі, імуносупресантами їх забезпечує лікувальний заклад, де проведено трансплантацію, — підкреслює Дмитро Коваль, гендиректор СДУ «Український центр трансплант-координації» (далі — УЦТК, прим.ред.). — Далі пацієнт отримує рецепт за програмою «Доступні ліки». Всього до програми відшкодування вартості включено 21 торгове найменування імуносупресивних лікарських засобів. 15 з них повністю безоплатні для пацієнтів, шість вони зможуть придбати з частковою доплатою.
Звідки беруться донорські органи для пересадки?
В країнах, де трансплантація набула розвитку, до 70% трансплантацій виконуються від померлих, адже показники тривалості життя з органом, отриманим від живого донора та посмертного донора, є однаковими. Посмертна пожертва органів може відбутись лише після констатації смерті мозку, тобто, лише тоді, коли людина померла. Донором після смерті може стати повнолітня особа, яка за життя дала на це письмову згоду. Верхнього вікового порогу для посмертного донорства немає. Договір про згоду людина може підписати в будь-який момент після настання повноліття, і, навіть доживши до глибокої старості, стати донором анатомічних матеріалів за умови відсутності протипоказань. Якщо людина не залишила згоди, її органи можуть врятувати декілька життів за рішенням родичів, а в разі їх відсутності — за рішенням особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого. Якщо донором після смерті є дитина, то згоду мають надати батьки, або офіційні опікуни.
Вас може зацікавити: Одна здача крові рятує три життя. Покрокова інструкція для тих, хто вирішив стати донором
Мешканець Одещини врятував три життя
Як йдеться на сайті УЦТК, нещодавно родичі померлого від інсульту мешканця Одеської області надали згоду на посмертний забір його органів. Трансплант-команда зі столичного Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова у супроводі екіпажу Нацполіції подолала на авто сотні кілометрів на Одещину, аби провести в Роздільнянській багатопрофільній лікарні забір органів. Коли це було зроблено, на майданчик біля лікарні опустився гвинтокрил, щоб вчасно доставити рятівні органи і трансплантологів на Вінниччину. Донорське серце та дві нирки було пересаджено трьом пацієнтам, які очікували на трансплантацію у Вінницькій лікарні.
Світла пам’ять померлому донору і безмежна вдячність його родині за непросте, але важливе рішення, яке дало другий шанс на повноцінне життя одразу трьом людям!
Як упередження та заборони стають на заваді пересадки органів
На жаль, згода на забір органів померлого поки є, скоріше, виключенням, а не правилом. Найчастіше пересаджуються нирки, які один родич надав іншому, аби врятувати йому життя. Цього дуже мало, бо людей, які потребують трансплантації багато, а підбір тих органів, які їм підійдуть по всіх параметрах, ще більше ускладнює справу і зменшує вірогідність співпадіння, а отже, — і проведення пересадки. Тому, щоб скористатись пакетом бюджетного фінансування трансплантації коштом держави, треба, по-перше, мати головне — донорський орган. По-друге, його повинні встигнути привезти. Бо органи зберігаються та транспортуються у спеціальних холодильних боксах, які продовжують підтримку життєдіяльності анатомічних матеріалів. Гранично допустимий строк транспортування вилученого серця — 2 години, в разі використання допоміжного пристрою — 5 годин. Для вилученої легені ці показники становлять 5 і 8 годин відповідно, як і для печінки. Гранично допустимий термін транспортування вилученої нирки — 12 годин.
Релігійні погляди та упереджене ставлення до процесу посмертного забору органів є суттєвою перешкодою на шляху до використання донорських органів заради спасіння сотень життів. Навіть, якщо людина за життя висловила бажання та написала заяву щодо згоди стати посмертним донором, а її родичі будуть категорично проти, незважаючи на бажання померлої особи, лікарі підуть їм назустріч. Тому фахівці УЦТК рекомендують заздалегідь обговорювати такі питання зі своїми близькими, якщо ви бажаєте стати посмертним донором.
Читайте також: Медичні сервіси в інтернеті, які полегшать життя пацієнтам
Донором яких анатомічних матеріалів можна стати за життя, а яких — лише посмертно?
За життя людина може стати донором:
- кісткового мозку,
- нирки,
- частини печінки.
Посмертно людина може стати донором:
- серця,
- легенів,
- комплексу «серце-легені»,
- печінки,
- нирки,
- підшлункової залози,
- підшлункової залози з ниркою,
- селезінки,
- паращитовидної залози,
- кишківника,
- м’яких тканин,
- тканин опорно-рухового апарату,
- судин та клапанів серця,
- очного яблука або його складових,
- шкіри,
- матки,
- гортані,
- трахеї,
- верхніх кінцівок,
- нижніх кінцівок,
- обличчя.
Читайте також:
