Вулиця Леніна була, мабуть, у кожному радянському населеному пункті. Одеса не виняток. Але були в нашому місті і топонімічні назви на честь членів його родини та родичів: брата Дмитра Ульянова та дружини Надії Крупської.
Що вже казати про теперішній час, але навіть і в роки «розвинутого соціалізму», я повністю впевнений, 99,9% громадян у кращому випадку сказали б, що Надія Крупська – це дружина Володимира Ілліча Ульянова (Леніна), а Дмитро Ульянов – його брат. І все.
Трохи більше ми тоді знали про його старшого брата Леніна – Олександра-царевбивцю. У 1887 році він був повішений після невдалого замаху на Олександра Третього. 17-річний Вова сказав тоді розтиражовану через багато років у СРСР фразу: «Ми підемо іншим шляхом». А подумав, мабуть, інакше: «я мститиму, і робити це буду жорстоко».
Так воно й сталося. Нова влада, що прийшла в результаті організованого ним перевороту, багато чого змінила в країні, в тому числі і назви вулиць. Якісь одразу, якісь – з роками.
Стаття на тему: Вулиці Дзержинського та Менжинського: чому їх більше немає в Одесі
Дмитро Ульянов бував і навіть жив у Одесі
Так, в Одесі у 1966 році раптом згадали, що у 1905-1907 роках. тут у Канатному провулку (це неподалік Малої Арнаутської) проживав ленінський брат Дімон, і цей провулок аж до 1997 року не дуже гордо носив ім’я Дмитра Ульянова.
Народився він 1874 року, тобто був на 4 роки молодшим за «вождя світового пролетаріату». Зрозуміло, зі студентських років став на шлях революціонера, неодноразово заарештувався, жив під наглядом поліції. Але «мстя» з боку влади була відсутня, в 1901 році він спокійнісінько закінчив медичний факультет престижного університету в Дерпті (нині Тарту, Естонія).
Був активістом ленінської партії, брав участь у з’їздах, знову було багато арештів. Лікарював. У роки Першої світової був військовим лікарем, служив, до речі, і в Одесі, в сануправлінні Румунського фронту.
Що цікаво, «всезнайка» Вікіпедія запевняє, що влітку 1917-го він у Криму познайомився і навіть злився в екстазі з Фанні Каплан, якій історія СРСР приписувала спробу застрелити його брата у 1918 році.
Ленін влаштував братові кар’єру чиновника
Після жовтневої революції жив у Криму, 1919-го став наркомом охорони здоров’я, потім головою Раднаркому Кримської РСР. З 1921 року Дмитро Ульянов жив у Москві, працював у Наркомздоров’ї, Комуністичному університеті. Як дачу використовував резиденцією Леніна у Гірках. Помер там же 1943 року від нападу стенокардії. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.
Коротше кажучи, не рядовий, звичайно, обиватель (зрозуміло, що таким і не міг бути брат вождя), проте і далеко не той рівень, щоб вулиці його іменем називати. Ну воно і зрозуміло – теж Ілліч.
Читайте також: Чому в Одесі більше немає вулиці Кірова
Суцільні Іллічі
До речі, в Одесі були Іллічівська вулиця і аж два Іллічівські провулки – вони вже всі Лузанівські. Була й у моєму Херсоні вул. Ілліча, та й у багатьох інших наших населених пунктах.
Більшість із них отримали ці назви в роки правління «полум’яного ленінця», першого Генерального секретаря ЦК КПРС (усі до нього були просто Перший секретар) Леоніда Ілліча Брежнєва.
Тоді був розповсюджений анекдот – Брежнєв питає підлеглих: ну що за офіціоз, Леонід Ілліч та Леонід Ілліч. Звертайтеся до мене просто – Ілліч…
І насамкінець: погуглил російською «Дмитро Ульянов» і потрапив у «їхній» сегмент інтернету. Дивно, але пошуковик першим видає якогось сучасного актора Дмитра Борисовича Ульянова. А Дмитро Ілліч і в них вже призабутий, «відпочиває».
Ще на тему: Чорний маршал: чому в Одесі перейменували проспект Жукова
Дружина та секретар
Крупська Надія Костянтинівна народилася 1869 року у дворянській сім’ї. З 1890 року поринула у марксизм. 1894-го познайомилася з Володимиром майбутнім Леніним. Через 2 роки її заарештували та заслали до Сибіру. Там у селі Шушенському 1898 року повінчалася з Володимиром Іллічем.
Надалі серед багатьох її партійних кличок крім Риби, Міноги, Онєгіної була і Леніна. Супроводжувала чоловіка в його «закордонних відрядженнях» і як дружина, і як секретар і прес-секретар: Мюнхен, Лондон, Женева, Париж, Берн, Цюріх. Обидва отримували партійну зарплатню.
У квітні 1917-го повернулися додому, вона допомагала йому в підготовці та проведенні жовтневої революції. Потім партробота, керівні посади у наркоматі освіти.
Після смерті Леніна в 1924 році «вага» Крупської серед радянської верхівки помітно впала. На грудневому з’їзді партії 1925 року вона, не розуміючи цього, «наїхала» на Сталіна, підтримавши ще не вбитих тоді опозиціонерів у боротьбі проти нього.
Сталін назвав виступ «Леніною» нісенітницею і нацькував на неї своїх людей. У відповідь Крупська пригрозила емігрувати до Великобританії. Але потім раптово порозумнішала (їй, мабуть, пояснили, звідки «ноги ростуть») і вийшла з опозиції. Потім навіть голосувала за виключення з партії Троцького та інших супротивників Сталіна.
Ви також можете дізнатися: Вулиця Терешкової в Одесі – чому її перейменували?
Валіза без ручки
У 1930 році було засновано найвищу нагороду СРСР – орден Леніна. Крупську нагородили ним через 3 роки. Але взагалі останні роки свого життя вона для нових «батьків народу» була, як валіза без ручки: позбутися її було «не комільфо», все ж таки Леніна, але багато незручностей створювала.
Наприклад, вимагала, щоб чоловіка по-людськи поховали, а не робили з нього виставковий експонат у Мавзолеї. Коротше, зайвою вона була. Як, до речі, тоді насправді (але не на словах) вже була не потрібна і пам’ять про Леніна.
Анекдот у тему: зустрічає Крупська Сталіна, а той, як крізь неї дивиться. Вона йому: «Товаришу Сталін, ви що, мене не пам’ятаєте, я ж Крупська, вдова Володимира Ілліча». А у відповідь: «Ну що ви, звичайно ж пам’ятаю! І вас, і вашого чоловіка, Крупського».
Схоже, «дотерпіли» її до лютого 1939 року. Наступного дня після 70-річчя вона «раптом» померла від перитоніту. «Швидка» чомусь виявилася не дуже швидкою: до неї на квартиру добиралися три з половиною години. А до лікарні її доставили за 9 з половиною годин після початку нападу. Які тут питання…
Щодо перейменування назв вулиць, то, гадаю, не слід це драматизувати. Всьому свій час – «така вже се ля ві», як кажуть в Одесі. До речі, в НДР на замовлення СРСР з 1958 по 1964 роки збудували 19 пасажирських лайнерів. Один із них назвали «Надія Крупська». У 1976 році його передали ВМФ СРСР як санітарне судно і… перейменували в «Кубань». І ніхто від цього не помер.
Читайте також: Вулиця Московська – це надовго? Як перейменовують вулиці в Одесі та Херсоні
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
На верхньому фото: вулиця Маріїнська в Одесі, яка раніше мала ім’я Крупської, фото з відкритих джерел
