У цей день, 9 вересня 2023 року, відзначають День українського кіно. Але чи можна говорити про розвиток національної кіноіндустрії під час війни? Чи виходять зараз на екрани вітчизняні стрічки й чи знімаються нові кінокартини? «Одеське життя» зібрало декілька фактів та думок експертів з цього приводу.
Спочатку – COVID, потім – 24 лютого
Велика війна стала не першим випробуванням вітчизняного кінематографа. До цього творці фільмів стикалися із труднощами під час пандемії COVID-19: призупинили знімання, репетирували по Zoom та, в принципі, робили все, що можна було, віддалено. Тому строки створення багатьох фільмів затягнулися. Війна вихід кінокартин, звісно, не прискорила.
«Ми мали вийти у листопаді 2021 року, але через можливий локдаун вирішили перенести вихід фільму на 12 травня 2022-го. Звісно після 24 лютого всім було вже не до прем’єри», – каже продюсер фільму «Довбуш» Максим Асадчий.
Кадр із фільму «Довбуш»
Після 24 лютого кіноіндустрія пережила ще один шок, але з часом оговталася.
Гучні прем’єри та касові збори
Попри агресію рф після 24 лютого в український прокат вийшло цілих 30 українських фільмів, але всі вони починали розроблятися ще до війни. Деякі стрічки були дуже очікуваними. Наприклад, фільм «Довбуш» створювали понад 5 років. Цей фільм став найдорожчим українським кіно з бюджетом понад 120 млн грн.
Ще одна гучна прем’єра – анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня», робота над яким тривала 7 років. «Мавка» увійшла до 20-ки найкасовіших кінострічок за всю історію сучасної України та зібрала майже 99 млн грн касових зборів.
Глядачі анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня» у кінотеатрі на прем’єрі
Фільми «Памфір» і «Щедрик», які вийшли у прокат 2023 року, також були дуже успішні: за 7 тижнів кожна стрічка зібрала понад 10 млн грн зборів та понад 70 тисяч глядачів у кінотеатрах.
До речі, гучна прем’єра «Памфіра» відбулася ще на Каннському кінофестивалі 2022 року, коли зал аплодував команді фільму понад 6 хвилин. Це був абсолютний рекорд.
Що з державною підтримкою?
За словами Анни Мачух – виконавчої директорки Української кіноакадемії – на початку 2022 року бюджет на кіно був збільшений втричі – до 1,6 млрд грн, але вже після 24 лютого його скоротили у 14 разів.
У реальності, епоха державної підтримки після 24 лютого закінчилася, але деякі команди продовжують шукати фінансування, на приклад, за допомогою донатів. Так стрічка «Буча», яку почали знімати після деокупації Київської області, за допомогою донатів зібрала 66% свого бюджету – 376,5 тис. дол. із потрібних 568,5 тис. дол. Також деякі команди шукають західне фінансування.
«Держава не фінансує кіновиробництво, тому що їде війна. Зараз, наскільки я знаю, знімаються документальні фільми – чи власним коштом, чи у копродукції з західними країнами. Я знаю, що планується декілька ігрових фільмів, але це не масова історія», – каже продюсер фільму «Довбуш» Максим Асадчий.
Бекстейдж фільму «Довбуш»
Україна втрачає фахівців кіно
Кількість українських кінопрофі стрімко скорочується. Причини тут дві. Перша з них полягає як раз у відсутності роботи та фінансування.
«Багато кінематографістів вже просто виїхали з країни та навіть знайшли собі роботу за кордоном. Велика частина нашої знімальної групи працює по всьому світі: у Канаді, Британії, Ісландії, Німеччині, Польщі, Іспанії, Марокко, навіть у Південній Африці. Ці люди були найкращі тут», – каже режисер фільму «Довбуш» Олесь Санін.
Деякі актори починають задумуватися над додатковими освітами.
«В акторів зараз скрутні часи. Я особисто зрозуміла, що мені у будь-якому випадку на підстраховку треба мати ще декілька професій, для того, щоб не залежати від цього та не погоджуватися на будь-що, бо репутація з часом має зберігатися», – розказує виконавиця головної ролі у фільмі «Довбуш» Дарія Плахтій.
Кінематографісти – у ЗСУ
Інша причина, за якою держава втрачає фахівців – це, звісно, війна. Багато хто з працівників кіноіндустрії пішов до лав ЗСУ. На жаль, деякі з них, вже ніколи не повернуться назад.
Кадр із фільму «Мирний-21». Праворуч – загинувший в Ірпені актор Павло Лі. Джерело: itc.ua
«Один з наших акторів – Яків Ткаченко – був важко поранений і комісований. Зараз він знову хоче повертатися до лав ЗСУ. На фронт пішло багато акторів, каскадерів, реконструкторів та історичних консультантів. Багато дівчат так само. Ми втратили вже 5 членів знімальної групи», – розповідає режисер фільму «Довбуш» Олесь Санін.
Замість ігрового кіно – реклама й документалки
За словами продюсера Максима Асадчого, ігрове кіно зараз майже не знімається, проте починає відроджуватися реклама.
Документальні стрічки також створюються просто й зараз, на лінії фронту та деокупованих територіях, а деякі роботи вже побачив та оцінив світ, у тому числі й на кінофестивалях.
Документальний фільм «Маріуполіс 2» отримав спеціальний приз журі «Золоте око» на Каннському кінофестивалі 2022 року, а стрічка «20 днів у Маріуполі» – приз глядацьких симпатій на «Санденс»-2023». Ба більше, творців фільму – відеожурналіста Мстислава Чернова та фотографа Євгена Малолєтку – за їхню роботу також нагородили Пулітцерівською премією.
Постер фільму «20 днів у Маріуполі»
«Наші колеги, навіть тоді, коли в них у руках автомат чи гранатомет, все одно мають із собою камери та фіксують все, що можуть зараз. Тому що ця історія мусить лишитися для нас важливою», – підсумовує режисер Олесь Санін.
Фото РБК-Україна та прес-служби фільмів
