Відомий одеський історик Тарас Гончарук розповів, що знесення пам’ятника князю Воронцову на Соборній площі не розглядається.
Залишити пам’ятник, прибрати «імперську» табличку
За інформацією Гончарука, граф Воронцов захищав економічні інтереси населення півдня України.
Водночас історик вважає, що табличка на пам’ятнику «Найсвітлішому князю Михайлу Семеновичу Воронцову. Вдячні співвітчизники 1863» містить «російський імперський дух» і повинна бути замінена.
Як варіант заміни пропонується «Будівничому Одесі Михайлу Воронцову (1782-1856 рр.). Скульптор Фрідріх Бруггер, архітектор Франческо Боффо».
Нагадаємо, в 2023 році стало відомо, що Мінкульт України дозволить знесення пам’ятників російському поетові Пушкіну та генерал-губернатору Воронцову в рамках деколонізації від спадщини російської імперії. При цьому наголошувалося, що знесення стане можливим тоді, коли міністерство виключить пам’ятники із Держреєстру культурної спадщини національного значення.
У листопаді минулого року історико-топонімічна комісія Одеської міськради вирішила залишити пам’ятник Воронцову незайманим, оскільки, на думку комісії, він є художньою цінністю і не підпадає під закон про декомунізацію.
А в травні цього року невідомі залишили на пам’ятнику промовистий напис: «ЗНЕСИ».
Читайте також: Одеська влада спробують сховати пам’ятник Пушкіну, щоб не зносити, – ЗМІ
Гроші на пам’ятник Воронцову збирали всім світом
Пам’ятник Новоросійському генерал-губернатору Михайлу Воронцову було встановлено в Одесі рівно через сім років після його смерті – 8 листопада 1863 року. Це був другий пам’ятник, встановлений у місті, після пам’ятника Рішельє.
Ідея встановити пам’ятник Воронцову належала Михайлу Толстому. Одесити ідею схвалили, а імператор Олександр ІІ одним із перших пожертвував на будівництво пам’ятника три тисячі рублів із власних коштів. Гроші на пам’ятник вносили як члени царського прізвища, так іноземці та звичайні городяни.
Створення пам’ятника доручили відомому мюнхенському скульптору Фрідріху Бруггеру. Для створення статуї скульптор скористався останнім портретом Воронцова, пензля німецького живописця Франца Крюгера, і схожість вийшла майже повною. Архітектором пам’ятника став Франц Боффо.
Фігуру Воронцова відлили з бронзи, а постамент вирізали з рідкісної породи граніту — кримського діориту, здобутого поблизу гори Аю-Даг.
Щоб відколоти каміння від гранітного масиву, довелося закладати пороховий заряд. Таким чином було видобуто 11 каменів, найменший з яких важив понад три тонни. Для доставки брил до корабля, їх довелося перетягувати практично вручну, оскільки через скелі та яри використовувати тяглову силу було неможливо. Понад три місяці цією роботою займалося близько 70 осіб.
Занурити каміння в корабельний трюм не вдалося через їхню вагу та розміри, а сильний вітер, який почався під час подорожі, ледь не перевернув судно. Але все скінчилося благополучно, якщо не вважати, що після прибуття до Одеси каміння знову довелося доставляти до місця встановлення пам’ятника за допомогою робітників.
На відкриття та освячення монумента зібралася вся Одеса. Висота готового пам’ятника становила понад вісім метрів, з яких 3,2 метри припадає на бронзову фігуру князя. Огорожа складалася з 12 чавунних тумб, прикрашених гербом Одеси та ланцюгами. На барельєфах пам’ятника зобразили сцени боїв, у яких відзначився Воронцов.
2009 року пам’ятник Михайлу Воронцову було прийнято під охорону держави як пам’ятник монументального мистецтва національного значення.
