Ну, а оскільки сьогодні день недільний, саме час потішити себе і своїх близьких кулінарними вишуканостями. От як героїня нашої сьогоднішньої історії – наша стара знайома Лара, яка таки вирішила ризикнути і приготувати страву, перед якою не встоїть навіть найсуворіша мама.
– Мамо!
– Божечки, Ларо, шо таке? Твій голос як із Задзеркалля… Не муч маму, шо сталося? Хто образив Льовочку?
– От так завжди. Чого одразу Льовочку? А шо, мЕне вже нема на цій сторінці життя?
– Ларо, жінка твОго складу характеру, та ще й відполірована моїм Йопитом… безсмертна. Шо з дитиною?
– А нічо я вам не скажу.
– Ларо, мЕні шо, треба приїхати на розбір польотів?
– А приїжджайте. Я вас не боюся. Тільки візьміть із собою…
– Аптечку і тонометр?
– Ні, краще візьміть пляшечку білого вина.
– Несподівано. Шо з Льовочкою?
– Та шо з ним буде…
– У домі, де нема в комірчині, про запас, пляшечки бІлого вина… може статися шо завгодно. Шо у вас сталося?
– У нас стався плов.
До речі, ви можете дізнатися, скільки коштує обід з казана на одеському книжковому ринку
– До м’яса треба червоне вино. Вчу тЕбе… вчу. БІле вино – до рИби. До рИби!
– А у нас плов…
– Шо! З рИбою?
– Ні. З мідіями.
– Та ти шо! Я зараз заплАчу. Ларочко, дитино, невже це блюдо тОбі підкорилося? Це треба бачити! Це треба щУпати! Це треба нюхати і їсти. Я вже вийшла… Майже. Льовочку вИжени з кухні, а то винюхає весь плов.
– Не винюхає. Він за вами виїхав.
– Ларо, я беру дві пляшки. Одну залишимо на наступний раз.
– Ну це вже як крій піде…
Марина ГАРНІК
Читайте також: Одеський гумор: три кіла сердечок і сімейна рада.
