Олександр Якович Орлов (1880-1954) – фахівець у галузі астрономії, гравіметрії, геодезії та геофізики, один із засновників геодинаміки, директор Одеської обсерваторії та професор університету (сьогодні ОНУ ім. І.І. Мечникова).
У 1902-1905 роках він стажувався за кордоном: займався питаннями небесної механіки в Парижі та Лунді (Швеція), вивчав сейсмологію в Геттінгенському університеті (Німеччина). У 1905-1913 роках працював в Тартуській обсерваторії, спочатку асистентом, згодом астрономом-спостерігачем і нарешті завідувачем сейсмічної станції цієї ж обсерваторії, читав лекції в Тартуському університеті.
У період з 1913 по 1934 роки Олександр Орлов був директором Одеської обсерваторії. Багато хто з тих, хто відвідував астрономічний гурток, створений ним при обсерваторії, згодом стали видатними вченими. Це і автор космологічної теорії гарячого Всесвіту Георгій Гамов, і творець ракетної космічної техніки Валентин Глушко та багато інших.
Читайте також: В Одесі замість 5-ї Суворовської з’явилася вулиця Цесевича: людини, яка наблизила до нас зірки
Під керівництвом Орлова в Україні проводились обширні гравіметричні роботи. З 1924 року він займався організацією Полтавської гравіметричної обсерваторії, директором якої був у 1926-1934 і 1938-1944 роках.
У 1939-1941 роках учений очолив Карпатську астрономічну обсерваторію і багато сил віддав для її відродження.
У 1944 році був призначений директором нової Головної Астрономічної Обсерваторії АН УРСР під Києвом, проект якої було розроблено під його керівництвом. На цій посаді він перебував до 1951 року.
Основні наукові роботи Олександра Орлова присвячені вивченню припливних коливань сил тяжіння, руху полюсів Землі, геодезії, геофізики та дослідженню комет. Також він провів велику роботу з організації спостережень над припливними деформаціями Землі.
На честь астрономів Олександра Яковича і Сергія Володимировича Орлових названо малу планету № 2724 – ORLOV і кратер Орлов на зворотному боці Місяця.
Ви також можете дізнатися:
