Золото Полуботка: чи зберігає англійський банк багатства для незалежної України?

Золото Полуботка: чи зберігає англійський банк багатства для незалежної України? Чи справді гетьман Павло Полуботок залишив у Лондоні мільйони золотих червонців, які мали повернутися незалежній Україні? Уже понад століття ця історія хвилює уяву дослідників, політиків і нащадків козацької слави.

Ключові моменти:

• За легендою, у 1723 році Полуботок передав англійському банку сотні тисяч золотих монет під відсотки.

• 80 % «скарбу» гетьман нібито заповів майбутній незалежній Україні.

• Пошуки спадщини тривали ще з початку ХХ століття, але прямих доказів так і не знайдено.

• Існують версії, що питання «золота Полуботка» піднімали навіть радянська влада та Британія після Другої світової.

Українські скарби в Англії

Ех, я знову нещодавно захотів до Лондона! Ні, я там ніколи не був, але вже захотів. І от знову захотів. Це коли там, у Лондоні, у Білій вежі Королівської зброярської палати відкрили експозицію з легендарною шаблею гетьмана Івана Мазепи.

Це перший випадок, коли українську культурну спадщину презентували в одному з головних музеїв світу. Загальновідомо, що росія віками намагалася очорнити ім’я гетьмана, але зараз він отримає заслужене визнання як герой, який боровся за суверенітет і свободу України. 

Що ж, сперечатися важко: англійці молодці й у цьому, та й загалом у питанні нинішньої підтримки України в її боротьбі з ординцями. Добре допомагають. Правда, хотілося б більше…

А ще, був би я в Лондоні, хотів би поставити англійцям запитання: шановні англійці, леді та джентльмени, сири й серухи, а що там із величезною кількістю золота, НІБИТО залишеного у 1723 році на зберігання під відсотки в одному з ваших банків українським гетьманом Павлом Полуботком?

Ох, як би воно нас зараз виручило! Звісно, ключове слово тут — НІБИТО, хтось вважає цю історію легендою, хтось упевнений, що все так і було. Що ж, як кажуть в Одесі, у кожному жарті є частка жарту. Так, не виключено, і в кожній легенді може бути частка… правди. Давайте згадаємо цю історію.

Як народилася легенда про скарби Полуботка

Коли у 1722 році помер гетьман Скоропадський, нового не обирали: цар, бачте, був проти. Тимчасово виконував обов’язки гетьмана Павло Полуботок — шанований чернігівський полковник. 

Це був інтелектуал, знавець іноземних мов, випускник Києво-Могилянської академії. Царські посланці, які шпигували за ним в Україні, доносили, що Полуботок, котрий відстоював козацькі привілеї, є недругом. Хоча для Петра Першого це новиною не було. Ще 1708 року він у Глухові проголосив Скоропадського гетьманом.

До того йому рекомендували кандидатуру Полуботка. Ось що відповів Петро: «Полуботок занадто хитрий, з нього може вийти другий Мазепа».

За деякими даними, Полуботок якось зустрічався з царем і мав з ним розмову. Для розуміння суті — цитата з його звернення до царя: «Урядники московські, що панують над нами і не знають прав та звичаїв наших, та майже неписьменні, відають тільки те, що їм вільно робити усе, не займаючи лише душі наші».

Цар розлютився, і в листопаді 1723 року наказав заарештувати всіх прибулих козацьких депутатів на чолі з Полуботком. Допити, тортури… У грудні 1724 року Полуботок помер у Петропавлівській фортеці.

Так от, легенда свідчить, що перед поїздкою до царя Полуботок, добре розуміючи, з ким має справу, побував у Лондоні й таємно віддав на зберігання 200 тисяч золотих монет Банку Англії під 7,5 %. Сума грошей, банк і відсотки відрізняються у різних варіантах: деякі «джерела» вказують на дві бочки із золотом, 500 000 чи 1 000 000 червонців, 2,5 % чи 4 %, Банк Ллойда або Банк Британської Ост-Індської компанії.

Читайте також: Буджак замість Бородіна: як живе оновлене селище на Одещині і чому його скарби вкрала Росія

Золото для незалежної України

У заповіті Полуботок нібито відписав 80 % золота майбутній незалежній Україні, а решту — своїм правонаступникам. Хтось вважає, що це було близько 11 тонн золота (у деяких «джерелах» — від 10 до 14 тонн).

Чесно кажучи, якась муть! Так, за Петра карбували золоті червонці, монета була високої проби (986), тобто практично чисте золото. Для розуміння: у більшості з нас на руці обручки 583 проби, тобто в них майже вдвічі менше дорогоцінного металу. Важив той червонець 3,47 грама.

Червонці Петра I карбувалися переважно як престижні монети й не були масовими грошима в обігу. Ну і звідки тоді таке їхнє незліченне число? І навіть якщо Полуботок залишив в Англії мільйон червонців, то це «усього» 3,47 тонни золота.

Що ж, можливо там були більш важкі іноземні монети. І ще одне запитання залишилось без відповіді: а чиє золото «заховав» гетьман Полуботок? Я далекий від думки звинуватити шановану людину в тому, що він так учинив із скарбницею Війська Запорозького. Може, це було колективне рішення? Чи то був «пенсійний фонд» особисто Полуботка? Бог знає…

Перші чутки про величезні багатства гетьмана з’явилися у 1860-х роках, однак широку відомість історія здобула 1907 року, коли її опублікували в російському журналі «Новое время».

1908 року МЗС росії доручило рознюхати тему своєму консульству в Лондоні. У 1909 році відбувся з’їзд нащадків Полуботка. Там зібралося близько 100 осіб, які нібито мали підстави вважати себе нащадками гетьмана, але прямих спадкоємців по чоловічій лінії не знайшлося.

З’їзд ухвалив рішення створити з присутніх комісію для пошуків спадщини й найняти адвоката. Але перший раз у Лондон вони їздили намарно, а другу поїздку зірвала Перша світова війна. 

За деякими даними, у 1922 році до Повноважного представництва України в Австрії (Відень) звернувся чоловік із Бразилії. Назвався Остапом Полуботком — прямим нащадком одного із синів гетьмана. Чоловік показав послу Юрію Коцюбинському (це син того Коцюбинського, якого ми всі проходили у школі) фотокопію документа про вклад Полуботка, оригінал якого нібито зберігається у надійному місці, і запропонував угоду: він передає право на отримання грошей уряду України, а за передачу оригіналу документа отримає 1 % накопиченої величезної суми.

Тодішні «верхи» це питання «обговорили» на засіданні Президії Всеукраїнського Центрвиконкому і вирішили «похвилювати море палицею». Але спроба переговорів із Банком Англії зазнала фіаско. Англійці нібито відмовили з тієї причини, що Україна все ще не є незалежною державою.

Існують твердження, що можливі претензії СРСР на спадщину Полуботка були предметом переговорів із Великою Британією і в повоєнні роки (Друга світова війна), і, нібито, були досягнуті домовленості, що СРСР відмовляється від цих претензій в обмін на анулювання різних боргів перед Великою Британією.

Ось така, НІБИТО, історія. Крапку не ставлю, нехай буде загадкове багатокрап’я…

Читайте також:

• Батуринська різанина: як росіяни 300 років тому повністю знищили українське місто
•  «Український Південь»: як козаки-мазепинці переселилися на землі Одещини (відео)

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса