Ясенівська «міліція» у польського короля
Ще 5 тисячоліть тому трипільці засівали житом навколишні ниви, а в II-VI віках н.е. торували хліборобську борону черняхівські та слов’янські племена. Це засвідчують кам’яні жорна, знайдені на місцях їхніх поселень, які зберігаються в сільському музеї.
Найстарішим вважається Ясенове Перше, засноване на жвавому Кучманському шляху 350 літ тому, ймовірно, запорожцями, які звели тут зимівники для господарювання й острог.
З 1685-го край обживали посполиті, ремісники, торговці та дрібна безземельна шляхта, закликані польським королем Яном III Собеським селитися на «кресах» – Кодимському прикордонні між Польщею і Туреччиною. Гарнізон прикордонної сторожі ташувався на лівобережжі, в невеликій кам’яній фортеці. Допомагали відбивати напади мисливців за ясирами невеликі військові загони – «міліція», сформовані польською владою з ясенівських молодиків.
Ясенівська слобода – нині село Ясенове Друге – на правому березі Кодими належала Кримському ханству.
На тему: Агресивний бізнес: як селяни відсудили в орендарів власний ставок
За переказами, назва поселень походить від однойменної балки, де росли ясени. За іншими гіпотезами – від поляка Яся чи столиці Молдовського князівства Ясси. У селі Ясенове Перше більше жило вихідців з Польщі, а село Ясенове Друге здебільшого заселяли піддані османської імперії та втікачі від польського гніту.
Через це жителів села Ясенове Перше сусіди обзивали «ляхами», а ті жителів Ясенового Другого – «волохами» або «молдаванами». Частенько взаємні образи молодь «змивала» кривавою юшкою, влаштовуючи між собою жорстокі льодові побоїща на замерзлій Кодимі.
Відродження храму і збережена афонська ікона
Серцем Ясенівського краю є храм, освячений на честь заступниці українського козацтва.
За дослідженнями ясенівського краєзнавця Сергія Рахубенка, першим було зведено вівтар із чорної цегли зі зруйнованої польської фортеці ще 1791 року. Склепіння церкви добудовувалося у 20-ті роки ХІХ століття з цегли місцевого виробництва, а притвор та дзвіниця – вже наприкінці століття з каменю-ракушняку, привезеного з Одеси.
За спогадами старожилів, у 30-х роках ХХ століття відбулося чудесне оновлення лику Миколи Чудотворця, а в 60-ті роки в розореній могилі знайшли нетлінні мощі якогось отця.
1956-го Одеський облвиконком за клопотанням громади визнав Свято-Покровську церкву архітектурною пам’яткою, що фактично зберегло її від знищення, але не від зубожіння.
Відродження святині розпочали через п’ятдесят років – 2006-го – засновники місцевого благодійного фонду «Рідний край» Юрій Шевченко, Сергій Паровик, Валерій Устянський, Анатолій Артеменко, Олександр Федчун, Любов Ганченко. Тепер храм вражає красою, новими дзвонами, іконостасом, фресками.
Серед ікон – чудотворний образ Божої Матері «Достойно єсть», писаний 1897 року на Афоні ієромонахом Кирилом. Імовірно, святий лик походить із Покровської церкви села Ясенове Перше, яка була зведена 1879-го, але до наших часів не збереглася. Останню пасхальну службу в ній провели в 1961-му. Потім храм розібрали, і лише афонська ікона дивом збереглася.
Читайте також: Сакральна магія мотанок: чому майстриня з Одещини почала створювати ляльки під час війни
Дід написав історію села, а внук допоміг відродити святиню
Першим ще 1948-го розпочав дослідження історії краю вчитель історії Сергій Рахубенко.
Разом зі школярами він відшукав та вивчав поселення мисливців на мамонтів, давніх землеробів, могили кочівників та залишки багатьох археологічних культур. Сотні цікавих експонатів, знайдені ясенівчанами, прикрасили Одеський археологічний музей, а тисячі стали основою експозиції Ясенівського краєзнавчого музею, відкритого в травні 1960-го.
На жаль, найцінніші експонати втрачені, але музей, який носить ім’я свого засновника, ще дивує відвідувачів численними скарбами. Частим гостем тут буває онук Сергія Рахубенка Віктор Муренко. Останній раз він завітав з Іспанії з друзями, щоб показати їм дітище свого дідуся та храм, у відродженні якого також допомагав.
Дослідник Сергій Рахубенко написав і повну історію села, надруковану в книзі «Історія міст і сіл України. Одеська область», вивчав народну топоніміку, записав легенди та перекази старожилів.
І хоча сьогодні вже зникли хутір Лєпіна, село Погреби, Отаманів ліс, Гончарів сад, Попів яр, притока Кодими Ізвор, але спогади про них збереглися.
Ще на тему: Відпочити душею і тілом: 8 причин, чому варто відвідати Любашівщину
Ковбаса з історією й інша смакота
Ще чумаки, маршрут яких за сіллю в Крим проходив через ясенівські левади, сприяли розвитку надкодимських сіл.
На зворотному шляху вони зупиняли свої мажі в селі, щоб перепочити та побазарувати. Особливо смакувала їм домашня копчена ковбаса. Пізніше хвацькі ясенівські селяни торгували смакотою на одеському Привозі, та ще й салом – в Харкові.
Ковбасник Захар Сербін, який перейняв смачну справу від дідуся, теж Захара, вважається одним із кращих майстрів у селі. Стверджує, що саме з Ясенового розповсюдилась традиція виготовлення цієї страви Любашівщиною й лише у їхньому селі з душею підходять до її приготування, суворо дотримуючись рецептури, не економлячи на якісних інгредієнтах.
Смакують його копченості не лише місцеві гурмани, а й наші захисники, яким ковбасник щотижня відсилає на фронт смачні дарунки.
Родина Гогулінських започаткувала етнічну агросадибу «Медові роси» задля збереження традицій, відродження народних промислів та давніх гастрономічних рецептів.
Ви також можете дізнатися: Чому родина Турських з села Ясенове ніколи не переїде жити до міста?
Педагог Галина Степаненко плекає місцевий бренд «Ясенівський різдвяний коржик», а молода підприємниця Олена Дроздовська розвиває тваринництво та створила сироварню. Реальним є започаткування полуничного та рибного фестивалів, адже чимало підприємливих селян вирощують смачну ягоду, а річка Кодима багата на рибацькі трофеї.
Ще на тему: Від філолога до фермера: жінка з Одещини створила справжню сирну ферму
Цікаві факти
- У ХVIІ-ХVIІI ст. Ясенове Перше було пограничним форпостом на річці Кодима між Диким Полем і Вкраїною від татарських людоловів.
- Біля ліцею височіє крислатий дуб, висаджений на честь відкриття у 1913 році сільської школи та лікарні, які досі діють.
- З 1918 року у старій єврейській хаті, зведеній 1903-го, ташується орган місцевої влади.
- У 1924-1926 р. Ясенове було райцентром новоствореної Молдавської республіки, до якого входила Любашівська волость.
- У Ясеновому Другому народилися хірург від Бога Юрій Кобись, до якого приїздили лікуватись пацієнти з Одеси та Києва, голова колгоспу Василь Лабуш, який заасфальтував усі вулиці обох сіл, та засновник батальйону «Київська Русь» Олександр Гуменюк.
Читайте також: Поетеса і рукодільниця: історія нашої читачки — інваліда з діагнозом ДЦП.
