Вітчизняне народне мистецтво – складне та загадкове. Чільне місце в ньому, нарівні з вишивкою, посідає традиційна народна лялька — атрибут обрядових дійств. Сьогодні народні майстрині відтворюють зразки старих ляльок або створюють авторські вироби. Поширене це мистецтво й на півночі Одещини. Особливо колоритні народні образи відтворює у мотанках впродовж багатьох літ майстриня з села Ясенове Перше Ольга Гогулінська. У Троїцькому мотає ляльки Юлія Жуковська. До лялькарства її спонукала нинішня війна.
Обереги для рідних та захисників
Берегиня роду і Порічка
Уродженка Троїцького Юля Жуковська в дитинстві займалася малюванням візерунків у художньому гуртку «Дивоцвіт» місцевої майстрині Лариси Бабінець. Її мати Валентина Барда — талановита троїцька вишивальниця.
Вийшовши заміж, Юля про мистецтво навіть не помишляла. Коли ж почалася війна і її чоловік став на захист Вітчизни, захотілося створити йому захисний оберіг.
— Першу свою ляльку-мотанку я змотала 18 жовтня 2022-го. До цього лише читала про таке мистецтво. Коли взялась її майструвати, то не знала, як це робиться. Та з кожною ниткою, з кожним витком розкривала для себе секрет мотання. Тож на першій, пробній ляльці не зупинилася, — розповіла Юлія Жуковська. — Мотала сину, чоловікові, рідним та знайомим. Впродовж пів року щодня витворювала нові мотанки, від яких, відверто скажу, сама шаленію. Найменша моя лялька має зріст чотири сантиметри, найвища — 70.
Майстриня невтомно робить обереги для захисників, благодійних ярмарків на підтримку ЗСУ. Дві її ляльки представлені у США на благодійному аукціоні, де збираються кошти на підтримку дітей Херсонщини. Це пані «Порічка», яка любить і виховує діточок, та «Берегиня роду», яка завжди оберігає свою сім’ю, де б вона не була.
Минулого червня Юлія Жуковська презентувала свої сакральні ляльки у рідному селі, в Будинку народної творчості. Її колоритні роботи були удостоєні мистецької премії селищної ради імені Ростислава Палецького.
Хто ж така лялька-мотанка? Чому її так цінували?
Юлія Жуковська
Найперше, тому що мотанка — символ добробуту, добра й надії.
Ляльку створювали лише зі щирими почуттями, вірячи, що вона несе потужну енергетику, оберігає оселю й кожного її мешканця.
Мотанки розділяються на обрядові, оберегові та гральні:
- Обрядові майстрували до певних свят, наділяючи іменами Коляда, Весільна, Масляна, Вербниця, Веснянка, Пасхальна, Купавка тощо.
- Оберегові майстрували на вагітність, здоров’я, добробут, багатство, на злагоду, успіх та щастя. Всередину таких ляльок закладали цілющі трави і монети.
- Ігровими ж ляльками бавилися діти, вони допомагали розвивати дрібну моторику та формували у дівчаток навички майбутнього материнства.
Обличчя мотанкам не малювали, а викладали різнокольоровими нитками у вигляді хреста. Це — солярний знак Сонця, яке вважається центром Всесвіту і джерелом життя, тому хрест на обличчі символізує саму людину, її життя, гармонію душі і тіла.
— Мотаючи мотанку при свічці, коли був блекаут, ти наче поринаєш у світ казки і магії. Лялька може бути різною — від одягу до головного убору. Були моменти, коли розуміла: ну «хоче» вона одягати ту хустку, вінок чи квітку. В процесі мотання майбутня лялька «показує», яка зачіска їй потрібна. Наприклад, я мотала ляльку, волосся не хотіло лягати по-моєму, і мимоволі визрів образ Солохи, — розповіла Юлія. — Коли мені замовляють ляльку, завжди цікавлюся, якою вона має бути, щоб мотанка-захисниця гармоніювала з новим власником.
