Восени 2021-го Олена Дроздовська з села Ясенове Друге Зеленогірської громади започаткувала сімейну молочну ферму «Краля». Починала з декількох кізок. Нині її стадо нараховує добру сотню голів елітних кіз порід зааненська, ламанча, нубійка та альпійка, з яких половина дійних.
Від свиней до качок
З козиного молока Олена виробляє бринзу, фету, качотту, халумі, твердий сир, для своїх потреб — сулугуні та моцарелу. Прикупила кілька корівчин, щоб відігрівати з коров’ячого молока ще й кисломолочний сир по-домашньому.
Щоб не пустували добротні приміщення степової ферми, підприємиця взялась за відгодівлю биків і свиней, а ще розводить овець та птицю: індиків, гусей, курей і качок.
Свою продукцію Олена Дроздовська реалізовує на Привозі. Одеські гурмани високо оцінили ясенівські сирні смаколики. І вже очікують у продажу розрекламований у соцмережі ароматний лавандовий сир.
Пастушка, доярка і сировар
Філолог за фахом, Олена Дроздовська, поки зважилась зайнятися тваринництвом, встигла ще й успішно покерувати Ясенівською сільрадою та постаростувати у новоствореній Зеленогірській громаді.
Поштовхом для успішного розвитку сімейної ферми стала державна допомога в розмірі 60 тисяч гривень, на яку жінка придбала 60 породистих кізок. Вона одночасно заготівельник сіна і фуражу, пастушка, доярка, зоотехнік і сировар.
Спершу Олені довелося добряче натрудитись, доки налагодила виробництво та збут бринзи та сирів. Придбала електричного пастуха, доїльний апарат та необхідне обладнання для сироваріння. Торік зробила невеличку першу партію лавандового сиру, який багатьом припав до смаку. Навіть з Польщі питають, чи зможе вона їм прислати кружок.
— На пробу зробила десь шість кругів лавандового сиру. Перед Різдвом влаштувала дегустування. Усі, хто куштував, казали, що качотта з лавандою з козиного молока — вишуканий шедевр сироваріння. Адже має ніжний смак, приємну консистенцію з пікантними лавандовими нотками, — розповіла пані Олена. — Цей сир прекрасно поєднується з білим вином, зеленню, овочами і фруктами, він прикрасить будь-який святковий стіл. Секретні інгредієнти його рецептури розкривати не буду. Загалом виробляється продукт з цілющого козячого молока, отриманого з різнотрав’я гвоздавських пасовиськах. Ще додаються закваска, ферменти, барвник і лаванда. Рослину вирощую власноруч на своєму городі, збираю та засушую. Якщо врожай гарний, то виготовляю з лаванди запашні букетики і продаю разом з бринзою й сирами своїм покупцям. Через декілька місяців мій лавандовий сир визріє і буде готовий до споживання.
В мирних планах – розвиток сирного туризму
Сімейне господарство Дроздовської — єдине офіційно зареєстроване на Зеленогірщині. Щороку вона сплачує у бюджет громади близько 30 тисяч гривень податків та зборів.
Тож підприємиця сподівається на підтримку місцевої влади, яка затвердила цільову програму підтримки молочного скотарства. Також поки що не може виклопотати державну дотацію за утримання кіз та допомогу на тварин з області. Постійно вишукує можливості для розвитку козиного бізнесу, подаючи заявки на різноманітні державні програми та іноземні гранти.
Тож крутиться, немов бджілка, забезпечуючи добробут родини щоденною важкою і копіткою працею.
Тим паче її 15-річна донька Мирослава вступила до Уманського українського аграрного ліцею. Тут педагоги навчають дітей за естонською та фінською системами освіти.
Щомісячна вартість навчання — 7-8 тисяч гривень.
З початком війни Олена Дроздовська долучилась до волонтерства. Разом з односельчанами надсилає нашим захисникам продукти харчування, зокрема й бринзу в ропі.
У її мирних планах — розвиток сирного туризму, щоб знайомити туристів з процесом сироваріння, культурою споживання сиру, виготовленням місцевих сирних страв. Також невгамовна Олена Дроздовська ратує за розвиток місцевих культурних і кулінарних традицій та озеленення мальовничого Надкодимського краю.
