До 5 листопада – дня президентських виборів у США – часу залишилося всього нічого. У них споконвіку (а точніше з кінця 18-го століття) це відбувається в той самий день – у вівторок після першого понеділка листопада. А з приводу того, кого виберуть американці – Його чи Її – ми з вами тут із цілком зрозумілих причин хвилюємося куди більше, ніж самі громадяни США. Про це й поговоримо.
Він чи Вона?
Запитайте, за кого нам «кулаки тримати»? Відповім: а фіг його знає. Уважно «виловлюю» Її та Його обіцянки щодо України, чудово при цьому розуміючи, наскільки обіцянки кандидатів у президенти зазвичай розходяться з вчинками президентів.
Існує у нас жарт з аналогічного приводу: «Ти ж обіцяв на мені одружитися! Та мало що я на тобі обіцяв…» Що ж, вони – політики – живуть за своїми особливими правилами.
Помітили ж розумні люди, чим політик відрізняється, наприклад, від жінки. Політик, якщо сказав «так» – це означає «можливо», якщо він сказав «може бути» – це означає «ні», але якщо він відразу різко сказав «ні» – це вже не політик. У жінок навпаки: якщо вона сказала «ні!» – це все ж таки «може бути», якщо сказала «може бути» – це, схоже, що «так». Але якщо одразу сказала «так» – тут виникають питання…
Гаразд, пожартували трохи – і вистачить. Як кажуть, «і було б дуже нам смішно, якби не було так сумно». Давайте ділом займемося і разом спробуємо розібратися в дуже «каламутному» питанні: а як відбуваються вибори в США? Якщо ми до їхнього результату так «прив’язані».
Наші вибори та їх вибори – це «дві великі різниці». У нас все просто: між нами – виборцями – та кандидатами у президенти – жодних «прокладок». У кого нарахували більше наших голосів – той і до «дамок» вийшов. Щоправда, навіть у Україні, що пішла від сталінізму, не раз працював (у вигляді хитро задуманих проміжних серверів, тобто «прокладок») вислів Сталіна: «Не важливо, як проголосували – важливо, як підрахували».
А ось у США є офіційна проміжна ланка і називається вона «виборщики». Вибори там відбуваються за 2-ступінчастою системою. Згідно з Конституцією США громадяни голосують за кандидатів, але їхні голоси кандидати отримують не безпосередньо, а через колегію виборщикі.
Читайте також: Чому американці допомагають Україні?
Хто такі виборщики у США та як їх обирають
Така система народилася разом із США як компроміс – вважається, що батьки-засновники, хоч і виступали за демократію, все-таки не були готові повністю довірити вибір президента населенню.
Виборці – це люди, яких виборці наділяють правом віддати свої голоси за того чи іншого кандидата. Виникає цілком логічне питання: а самих виборців хто обирає? А це відбувається на з’їздах партій (Республіканської та Демократичної).
Зазвичай виборцями стають місцеві партійні діячі чи популярні особистості, якось пов’язані з республіканцями чи демократами. Наразі колегія виборців усієї країни складається з 538 осіб (435 представників та 100 сенаторів від всіх 50 штатів плюс три особи від «самостійного» столичного округу Колумбія).
Їхня кількість від кожного штату залежить від числа його представників у Конгресі (воно пропорційне населенню штату). Наприклад, найменш населені штати (Аляска, Делавер, Вермонт і т.п.) мають по три голоси виборців, а від самого густонаселеного штату – Каліфорнії – аж 55.
Практично в усіх штатах (48 з 50) діє система «переможець отримує все», коли всі голоси виборців штату переходять до кандидата, який набрав найбільшу кількість голосів виборців. Тобто кандидату, який переміг у Каліфорнії, дістаються всі 55 виборців, навіть якщо він набрав на виборах 51 відсоток, а його опоненту – 49.
У чому підступ системи виборщиків
Колегія виборців складається з 538 членів, отже, щоб стати президентом, кандидату достатньо отримати мінімальну більшість – 270 голосів. Законодавство США (федеральне, тобто загальне) не зобов’язує виборщиків голосувати так чи інакше. А ось деякі штати зобов’язують своїх виборців обіцяти голосувати відповідно до волевиявлення мешканців. Голосування за іншого кандидата або відмова від голосування вважається порушенням клятви і в 33 штатах карається за законом.
Тому у переважній більшості випадків виборщики голосують так, як їм доручено мешканцями штатів. А якщо нічия, то переможця визначає голосування у Палаті представників. Для перемоги потрібно здобути голоси 26 штатів.
Такий випадок мав місце під час президентських виборів 2016 року, коли Хіларі Клінтон підтримало майже на 3 мільйони більше виборців, ніж Дональда Трампа, проте той виграв результатів голосування виборців.
І ще пікантна обставина: у більшості штатів посвідчення особи для участі у голосуванні не потрібне. Достатньо заздалегідь зареєструватись як виборець і в день голосування з’явитися на дільницю, назвати ім’я та прізвище та розписатися за бюлетень. Підпис виборця звірять з тим, що залишили під час реєстрації, – і цього достатньо, щоб взяти участь у виборах.
Випадків, коли намагаються проголосувати двічі чи видати себе за іншого, майже не буває. Мені вдалося «нарити», що на виборах-2016 у штаті Айова якась дама спробувала двічі проголосувати за Трампа. Але, як виявилося, у штаті Айова не так вже й… Коротше, порядок там: аферистку вирахували та заарештували.
Як висловлювалися про політику відомі люди
Скажу чесно: все вищевикладене – це «галопом Європами», а точніше по виборам у США. За деякими штатами в цій темі, якщо закопатися в «глибини глибин», то, вибачте, аж дулі на ногах закручуються. Так, непроста це штука – політика. Непроста та брудна. Не вірите мені? Так ось вам думка з цього приводу людей, набагато відоміших, ніж автор цих рядків:
- «У дитинстві я хотів стати тапером у борделі або політиком. Різниця, правду кажучи, невелика». Гаррі Трумен, президент США з 12 квітня 1945 р. по 20 січня 1953 р.
- «Якщо ми побачимо, що війну виграє Німеччина, нам слід допомагати росії, якщо буде росія, нам слід допомагати Німеччині, і нехай вони якнайбільше вбивають один одного, хоча мені не хочеться ні за яких умов бачити Гітлера в переможцях.» – Гаррі Трумен про допомогу СРСР у війні, що почалася.
- «Політик думає про наступні вибори, державний чоловік – про наступне покоління». Джеймс Фріман Кларк, американський вчений-теолог.
- Щоб стати господарем, політик зображує слугу. Шарль де Голль, президент Франції.
- «Політик настільки не вірить своїм власним словам, що дивується, коли інші розуміють його буквально». Шарль де Голль, президент Франції.
- «Ви завжди можете почути правду від американського політика, якщо він… уже залишив надію стати президентом». Уенделл Філліпс, американський політик (1811-1884 рр.).
Вдалих нам американських виборів, українці!
