Дивно звучить: перший день третьої воєнної осені… Але ж так воно і є. Календарна осінь почалась… Мінлива хмарність: от і погода, хоча й дуже тепло, натякає: це вже осінь.
Чи ще літо? От як влучно назвали виставку у Літньому театрі Міського саду – «Літосінь». Бо як вийдеш на вулиці міста, то одразу відчуєш: це таки літосінь…
Троянди на одеських клумбах – наче «вічні». А от поруч – вже осінні квіти. На асфальті – опале листячко. Його ще зовсім мало, та в повітрі щось таке відчувається – суто осіннє.
– Боже, невже вже третя осінь на воєнному стані?! Аж не віриться… – чую по дорозі.
А ще чую відповідь:
– Не треба про війну, бо зараз почнеться…
– Що почнеться?
– Що може початися? Повітряна тривога звісно. Ти за два з половиною роки ще не звикла, що у нас «починається»?..
– А якщо не згадувати про війну, то й тривоги не буде?.. Думай, що кажеш.
На Дерибасівській людно. Бо неділя, а шалена спека – вже і не шалена, та й взагалі не спека.
Сонце час від часу все ховається за хмарами: буде дощ чи ні? Смішні рекламні мега-фігури підіймають настрій: люди дивляться – усміхаються. Особливо смішний кіт-корсар. Ще одне місце для фотосесій…
Крізь зелень на деревах проглядає пожовтіло листя: осінь наче тихенько підглядає за нами – готові зустрічати?
Навіть деякі вуличні кав’ярні вже прикрашені осінніми тонами…
А ще чую, проходячи вулицями:
– Та ще ж зовсім літо! Яка там осінь?.. Далеко ще до справжньої осені…
Може, й справді у нас в Одесі така от «нова пора» – літосінь?..
Тримаймося!
Фото авторки
