У День працівників цивільного захисту України або ж просто в День рятувальника, «Одеське життя» розповідає про Дениса Колесникова, Святослава Додона і Віталія Алімова. Це імена рятувальників з Одеси, яких вбила росія. Вони перші приходили на допомогу і рятували життя одеситів під час ворожих обстрілів. І віддали своє життя заради інших.
Пам’яті Одеських рятувальників, які загинули від російської зброї
Вони клялися мужньо і рішуче захищати життя та здоров’я громадян… За останніми даними ДСНС України, за час повномасштабної війни власним життям поплатився 91 український рятувальник, 348 отримали поранення.
Це водії, вогнеборці, піротехніки, надзвичайники, які розбирають завали. Всі ті, хто зобов’язаний їхати рятувати, коли інші повинні ховатися до відбою тривоги. В них теж були сім’ї, переживання та мрії. Згадуємо історії трьох одеських героїв, які були віддані своїй роботі до кінця.
По темі: Одеські медики та рятувальники розповіли про своїх колег, убитих рашистами
ДЕНИС КОЛЕСНІКОВ: роботяга і мрійник
Надзвичайник Денис Колесніков із сім’ї водіїв. Він з дитинства шаленів від транспорту. Йти працювати в ДСНС він не планував, займався грузоперевезеннями, був в АТО і вже після потрапив у надзвичайну службу.
Загорівся справою і був щасливим від того, що знайшов своє місце. Паралельно працював водієм у “Новій пошті”, а продух шукав у автівках та ТікТоку, де він мав власну сторінку. Батько Дениса неабияк тепло згадує сина. Він перший, хто побачив любов сина до авто і жагу допомагати іншим.
Він виріс поряд зі мною, всю дорогу був поруч зі мною. Ще маленький був – вже їздив за кермом. Його мрія була водити машину. І вона збулася. Він ніколи не проїжджав повз машини, які зламалася. Він усім допомагав. Він добре водив, завжди перший приїжджав. В нього мета була – приїхати першим. Якби трохи запізнився в той день – ми б не давали цього інтерв’ю
– розповідає батько Дениса Дмитро Колесніков.
Денис Колесніков був сім’янином. Найголовнішим для нього були батьки, брат та дружина. Аби встигнути на дві роботи та ще й приділити усім рідним час – доводилося мало спати.
Його рідні розповідають, що він міг приїхати й перед службою о 4 ранку або після другої роботи. Головне, щоб побути із сім’єю хоча б півгодини. Тож, всі його мрії були зосереджені на поліпшенні умов для сім’ї.
Перша його мрія – купити власний будинок, аби жити з дівчиною. І була ще масштабна мрія, аби я та батько працювали самі на себе. Для тата він хотів придбати вантажівку, а мені – побудувати гараж, щоб я займався комп’ютерною діагностикою автівок. Він завжди думав про те, як вивести сім’ю на інший рівень, щоб кожен працював сам на себе і ні від кого не залежав
– розказав “Одеському життю” брат рятувальника Максим Колесніков
Дівчина Дениса Катерина згадує його якщо щасливчика, у якого завжди все виходило.
Ми працювали разом. Мені було його шкода що він так багато працює, тому що в нього було дуже багато мрій. Дома він розповідав, що втомився, але все одно йшов на цю роботу. Йому подобалось. Він працював дуже багато і я дуже шкодую, що ми мало часу провели разом. І якби я знала що це станеться, я напевне все зробила б що ми провели цей час разом,
– крізь біль розповіла Катерина Трет’як.
Водій-рятувальник Денис Колесніков загинув у 33-річницю подружнього життя своїх батьків, 15 вересня 2024 року. Йому було 29 років. Чоловік загинув під час повторного обстрілу російськими військами на місці ліквідування пожежі на Дачі Ковалевського в Одесі.
Читайте також: Вони вийшли з вогню: рятувальники, які прийшли на допомогу під час подвійного ракетного удару
СВЯТОСЛАВ ДОДОН: він нічого не боявся
Піротехнік Святослав Додон сім років присвятив своїй улюбленій справі та служив у головному управлінні ДСНС Одещини. Завжди марив машинами, тож вільний час приділяв не тільки сім’ї.
Його машина – то була його друга дружина. Він займався нею постійно, щось ремонтував, якщо чув що не так працює,
– каже дружина Емілія Додон.
З Емілією він познайомився на роботі. ДІвчина працювала фельдшеркою-рятувальницею. Згодом в них народилася донечка Марина, якій вже 4 роки. Емілія згадує Святослава як золоту людину, чуйного та люблячого чоловіка. Він завжди приходив на допомогу, навіть якщо був зайнятий. Але і сім’ю не обділяв увагою, однак всі задумані мрії не встиг втілити у життя.
Була у нас мрія про власне житло. Мріяли народити другу дитину. А серед його особистих бажать – це стрибнути з парашутом. Тепер цю мрію я хочу втілити у життя. На жаль, це було неможливо зробити під час війни через закритий повітряний простір, тож доведеться їхати за кордон,
– ділиться з “Одеським життям” Емілія Додон.
Після деокупації Херсону підрозділ, де служив Святослав, вирушив у ротацію на Миколаївщину, аби розміновувати українські землі. 24 листопада 2023 року 29-річний піротехнік Святослав Додон загинув у Снігурівці. Він їхав розміновувати поля, але не доїхав. Автівка, де перебував Святослав з колегою підірвалася на протитанковій міні ТМ-62. Товарищ вижив.
Я завжди за нього хвилювалася, і коли таксистом вночі підробляв, і коли їздив знищувати старі снаряди Другої світової війни. Було страшно і з початком повномасштабної війни. А він нічого не боявся. Завжди відчайдушно виконував свою роботу,
– каже дружина.
У селі Нерушай, на Одещині на будинку, де колись жив Святослав Додон, встановили меморіальну дошку. А в рідному селі перейменували одну з вулиць на його честь. Святослав був посмертно нагороджений орденом III ступеня “За мужність”.
ВІТАЛІЙ АЛИМОВ: вважав що служба в ДСНС – це велика гордість
Віталій Алимов до рятувальної служби потрапив теж випадково. Йому запропонували посаду пожежника у 2020 році. Та вже за півроку став водієм-рятувальником.
Він вважав що служба в ДСНС – це велика гордість та достойність. Хоч і розумів, що ця професія дуже важка та ризикована. Його приваблювали великі машини та сам процес допомоги людям,
– каже дружина Наталія Алимова.
Попри відданість до професії він так само був відданий своїй сім’ї. У Віталія лишися дружина з якою він був майже 18 років та сімнадцятирічний син Богдан.
Він був дуже серйозною людиною, але водночас міг дуже смішно пожартувати, щось цікаве розповісти. Його було дуже цікаво слухати,
– характеризує чоловіка Наталя.
Віталій Алимов дуже переживав через війну, щодня дивився аналітику, аби бути у курсі подій, однак найбільше хвилювався, що на місцях прильотів побачить поранених дітей. Увесь вільний від роботи час чоловік проводив із сім’єю. Він любив готувати разом та мріяти про спільне майбутнє.
Він завжди дуже мріяв подорожувати вдвох зі мною. Казав, мрію вивчити сина, буде час для нас і ми з тобою поїдемо в якусь подорож. І звичайно мріяв, щоб швидше закінчилась війна,
– розповідає Наталія .
Життя Віталія Алимова обірвалося 15 вересня 2024 року, у віці 39 років. Він помер в лікарні від травм, отриманих при повторному обстрілі на місці ліквідації наслідків влучання ворожої ракети на Дачі Ковалевського в Одесі. Ця атака забрала життя 21 людини.
Діана ФЕДОТОВА
