«Українська лайка» проти «русского мата»: як правильно сваритися рідною мовою?

У кого що болить?

Сучасний тренд – виділяти українську «лайку» як набагато культурнішу, ніж російський мат, і більш властиву саме нам, українцям.

У добірки типово української «лайки» включають усі висловлювання, пов’язані з актом дефекації («насеру матері»), продуктами її («щоб тобі гівно наздоганяло!») і власне задом («самотній, як палець у сраці»). Потім модні «мовничознавці» роблять висновок, що «кацапські» мати суцільно генітальні та сексоцентричні, а українські лайки – виключно копроректального типу. Цим мовляв, українська лайка набагато ближче до європейської. Після чого нам пропонують для порівняння французьке «merde», німецьке «Scheisse» та польське «gowno». Це досить витончена, але таки маніпуляція.

По-перше, і в російській мові є ті ж слова «говно» і «лайно», а також усі випливають із цього виразу. По-друге, і в європейських мовах є лайки, пов’язані з сексом, статевими органами та сексуальним домінуванням. Щоправда, останнім часом усі інші слівця у цій сфері потіснило міжнародне англійське «fuck» та похідні від нього.

Ще кумедніше, коли наші вчені приймаються доводити: тому в українській мові і немає матюки, що ми – люди культурні, і у сексі нічого поганого не бачимо, на відміну від збочених росіян. Тому що для нас секс – це нормально!

Після таких міркувань хочеться запитати: а що такого ненормального ми, українці, бачимо в акті дефекації? Адже цей акт теж корисний, теж покладено нам від природи і відбувається нами вже явно частіше, ніж статевий акт!

Зрештою, і «срав твоїй мамі», і «е… твою матір» – це образи, які зачіпають виключно тому, що спрямовані на святе – на постать матері. Але звідки ж насправді така різниця в способах образи?

Слова на “б”, на “х” і “п”

Якщо поцікавитися серйозними дослідженнями на тему російського мату, то з’ясується, що він не російський. Не більше російський, ніж Київська Русь. Схоже, що всі матюки сходять до загальнослов’янської лексики.

Слово з трьох літер, яке пишуть на парканах, зводять до загального кореня зі словом «хвоя», що означало «гілка». Якщо пригадати, що чоловічий статевий орган у різні часи називався то «прут», то «соромний уд», це схоже на правду.

Дієслово «е…ть» явно сходить до нешкідливого слова «бити». А слово на букву «п», що означає жіночий статевий орган, вважається тим, що походить від того ж давнього кореня, що і цілком пристойне сьогодні слово « сідалище».

Схоже, предки-слов’яни і не думали винаходити лайки, а просто називали статеві органи та статевий акт тими словами, які підверталися їм під руку по асоціації. І недрукованими ці слова стали тоді, коли суспільство почало соромитися тіла та тілесних проявів. Так само на наших очах цілком лайливими словами стали «комуніст» і «зкомуніздити» – бо змінилося наше ставлення до комуністичної ідеології та минулого.

А ще схоже, що у випадку з матом росіяни-загарбники та зайво гарячі українські патріоти зазвичай об’єднали зусилля, намагаючись заборонити українцям все, що заграбастано російською рукою. Добре, що хоч борщ – наче наш!

Слово надається літературі

Український літературний критик Тетяна Трофименко також вважає, що не варто поспішати віддавати мат росіянам.

– Це загальнослов’янська лексика, – нагадує Трофименко. – Наприклад, «б…» – від слова «блудити, блудити», і зустрічається воно ще в текстах 17-го століття, як цілком літературне, у значенні «балакани, брехня, лайка». Український «соромицький фольклор» збирав ще Тараса Шевченка, і навіть у нашого вишуканого естету Юрія Андруховича мати в текстах зустрічаються. Загалом на початку 2000-х використання мату було в топі, але потім з’явилися охоронці моралі з криками «ви не гідні називатись українцями!».

Чи означає це, що навіть стовпи української літератури піддаються поганому російському впливу? Зовсім ні, стверджує критик. Просто у матюка – як у максимально агресивної групи слів – є свої функції.

Юрій Андрухович, Тетяна Трофименко та Сергій Жадан

– Мати у сучасній українській літературі не просто так відіграють важливу роль. Наприклад, без них не обійшовся б Лесь Подерв’янський. І не тому, що він просто так розважає публіку. Ця лексика в його текстах виконує деструктивну функцію: матом він знижує та розвінчує радянські цінності, від Леніна до Павлика Морозова. Матом він висміює обивателя з його дрібними інтересами. Сергій Жадан також використовує у віршах мати, і у нього вони грають роль крику: «Прокиньтеся!». звучить саме так, а чи не інакше. Тому що тут виражена сильна емоція. Уявити собі людину, яка кричить у такій ситуації «Руський корабель, йди під три чорти!» або «Трясця твоїй матері!», я, чесно кажучи, не можу. Ну, хіба що зовсім якийсь ніжний патріот, який стежить за кожним своїм словом…

Слідкуйте за правилами та модою

Лайки відображають прийняті в суспільстві уявлення про погане і хороше, про соромне, про заборонені «табу». А інші, навпаки, набувають додаткових негативних смислів.

Слово «ублюдок» було смертельно образливим ще років сто тому, бо вказувало на факт народження поза шлюбом. У наш час, коли це нікого вже не хвилює, «ублюдок» залишається образою, але за змістом означає приблизно «негідник».

А ось слова «петух» і «козел» – досить невинні лайки насамперед, тепер набули додаткових смислів у зв’язку з поширенням тюремної культури, і в чоловічій компанії такими термінами краще не розкидатися.

Слово «хер», яке було просто назвою літери кириличного алфавіту, теж стало непристойним – як слово на літеру «х» із трьох літер. А за ним і слово «хрін», яке хоч і складається з чотирьох букв, але починається на ту ж букву.

До речі, про табу. У багатьох соціальних мережах діють європейські та американські уявлення про образливе та неприпустиме. І ці уявлення найчастіше відрізняються від наших.

Багато в мережі Фейсбук цього року страждають від регулярних «банів» від адміністрації сайту за висловлювання, які їм здаються цілком нормальними: «мочити москалів», «вбивати русню». Але в «західній» культурі одним із головних табу є те саме «розпалювання міжнаціональної ворожнечі» та «заклики до…». Тому ви можете скільки завгодно лаятись на своїй сторінці і в коментарях добірним матом, а потім раптово виявити, що вас позбавили доступу до облікового запису за фразу «всі росіяни – неповноцінні».

Читайте також: Як змінювалася українська мова: сленг, рідкісні слова та козацька лайка

Міцні українські висловлювання

Очевидно, що вчити тут мату (який, як ми з’ясували, ніякий не російська) нікого не потрібно. А ось стару добру українську «лайку», з якою багато хто знайомий набагато гірше, можна й повторити. Ось кілька виразів, які цілком замінять мат в ситуації добросусідської склоки, легкого непорозуміння в маршрутці або хвилинного роздратування.

А гівна мерзлого не хочеш? (у відповідь на дивну примху)
Сралі – мазали (щось погано зроблено)
А щоб у тобі пір’я в роті поросло!
А бодай ти скис!
Не плети гівно дівці в коси (на намовляй)
Хитра срака пердить тихо, а смердить на все село! (про плітки)
До сраки тії маки (до сраки дверці, до сраки карі очі) (про щось непотрібне)
Гарна, як срака навиворіт (не дуже гарна)
Їсти – не срати, можна почекати (не поспішайте)
Срав пес, перділі гуси… (коли нічого не можна зробити)
Як півсраки через кущ (нічого не видно)
Насрав у торбу та й ся гонорує (про дешевi хвастощі)
Ті, гімно нероздушене! (знак крайньої неповаги)
Вкурвлює (дратує).

При цьому ми не рекомендували б відразу використовувати вислови на кшталт «А щоб твоєю мордою просо молотили!» або «Трясця твоїй матері», якщо ви не готові пояснити співрозмовнику, як саме молотять просо і що означає слово трясця («лихоманка»). Лайки повинні бути не лише яскравими, а й зрозумілими.

Що ж до ситуацій, коли потрібно висловитися з приводу чергової повітряної тривоги, вибуху або відключення світла, то тут рекомендують вже психологи: лайтеся найгіршимі словами, які тільки спадуть вам на думку! Чим агресивнішими будуть ваші висловлювання, тим легше ви перенесете стрес.

Читайте також: Що співали про Одесу чумаки