Одеса – багатонаціональне місто, і одесити завжди розмовляли різними мовами. Сьогодні у місті все частіше можна почути українську мову, а її мешканці дедалі більше цікавляться українською історією та культурою.
Мало хто знає, але Одеса неодноразово ставала героїнею чумацьких пісень, адже через наше місто проходив чумацький шлях. У своїх піснях чумаки зображували Одесу такою, якою бачили і знали її понад двісті років тому.
«Магеллани степів» на Одещині
Про перших чумаків можна прочитати ще в Іпатіївському літописі, щоправда, там вони називаються прасолами, тобто перевізниками солі. Найчастіше чумаками ставали селяни та козаки. Сьогодні «магелланів українських степів», як поетично називали чумаків, ґрунтовно забули. Однак у тому числі завдяки їм Одеса набула статусу торгового міста, про достаток і багатство якого народ розповідав легенди.
Читайте також: Як українські козаки Одесу будували?
Більшість чумацьких шляхів пролягали на південь України, степами Північного Причорномор’я. Проходили вони й через Одесу. Адже для чумаків важливу роль відіграв Одеський порт, через який їхні вантажі вирушали до інших країн. Від Одеси шляхи розходилися у сусідні губернії. Той шлях, який сьогодні ми могли б пройти за три години, двісті років тому займав місяці. Наприклад, із Харкова до Одеси чумацькі обози йшли шість тижнів. В Одесі чумаки проводили тиждень і йшли у зворотний шлях з іншими вантажами. Возили вони рибу, пшеницю та сіль, якою постачали всю Україну.
Чумаки на Одещині
Якщо говорити конкретно, то чумацькі дороги проходили через багато населених пунктів сучасної Одеської області. Шлях козаків проходив через Березівку – на Перекопські сольові озера та на Куяльник. Через Кодиму, найпівнічніший район області, йшла так звана «Шпакова дорога». Свою назву вона отримала на честь одного з командирів гайдамаків Федора Шпака.
«Рідна матінка» Адес
Вважається, що саме з народної творчості розпочалася одеська література. Олексій Маркевич, дослідник історії України XVI-XVIII століть, був першим, хто почав вивчати образ Одеси у народних піснях. Як тільки вони не називали Одесу – Одес, Адес, Гадест, Адест, Адеста, і навіть у множині – Адести. Пісні про неї можна було почути по всій Україні та навіть у Галичині.
Стаття на тему: Українське козацтво на карті Одеської області
Знамените словосполучення “Одеса-мама”, як з’ясовується, з’явилося зовсім не завдяки босякам Молдаванки чи Пересипу. Ще в той час, коли чумацькі шляхи пролягали через Хаджибей, чумаки називали наше місто «рідною матінкою», адже він давав їм кошти для існування. Про це свідчить одна із старих чумацьких пісень, яка розповідає про те, як чумаки скаржаться ватажку на повну бідність – нічим навіть годувати коней. І «отаман-батько» радить їм:
Косить, хлопці, та овес,
Та підемо в Адес;
А в Адесах рідна мати
Не дасть нам загинати!
Як жартували чумаки?
Козаки мали багато веселих пісень, у яких також згадувалася Одеса. Наприклад, одна з них розповідає, як порося, якого вже зв’язали ланцюгом, засунули в зуби корінь хрону і потягли смажити, біжить рятуватися до Одеси:
Як сказавши піп: Христос Воскрес!
Порвало порося цеп весь,
Втікло ж воно під Гадес,
Понесло в зубах хрін весь.
Не тільки свято, а й виворот життя
Одеса приваблювала багатьох, особливо тих, хто займався торгівлею. До них входили і чумаки. Спочатку життя в Одесі здавалося суто
шним святом – легким та приємним. Манили вивісками ресторації та всілякі «будинки розваг», льохи та підозрілі «казино».
У кого жінка, у кого діти,
Тому в Польщі добре жити,
А я жінки не маю,
Я в Одесі прогуляю!
А в Одесі добре жити…
Образ міста у творчості чумаків був дуже суперечливим. Козаки, що нерідко заробили кругленьку суму, з «допомогою» досвідчених шулерів програвали в пух і прах, і додому їм залишалося добиратися тільки пішки. Тому ставлення чумаків до Одеси змінювалося залежно від того, чи зумів козак встояти проти спокус торговельного міста.
Ой, Одесо моя мила!
Чим ти мене спорядила?
З хазяiна – бурлакою,
П’яницею, гулякою:
Пропивши волі, пропивши вози,
Пропивши ярма, ще й скалки…
Пропивши чумак, прогулявся,
А додому й не добрався!
Крім того, Одеса вважалася в народі мало не гніздом розпусти. Олексій Маркевич згадує, що «навколо Одеси… пахне геєнною вогненною». «Небезпечне» місто, на думку наївних селян, геть-чисто позбавляло людини моральних підвалин. Наприклад, відома пісня, в якій козак, збрехаючи дівчину і відмовляючись одружуватися, зі спокійною совістю говорить їй:
Тепер же ти ні дівка, ні жінка,
Тепер тобі Адеська мандрівка.
Втім, тим, хто вмів чинити опір спокусам, Одеса допомагала змінити долю на краще. Чумаки, що поверталися на батьківщину, розповідали про наше місто, як про якесь земне раю. А про тих, хто зумів розбагатіти чумацьким промислом, в Україні говорили: «Вони, мабуть, були в Одесі». І в цих оповіданнях було чимало правди.
Ще за темою: Козацькі місця Одещини
Ірина Сорокіна
Джерела: museum-literature.odessa.ua, novosti-n.org, golos.com.ua, odessitclub.org, history-pages.kpi.ua
Фото: seeds.org.ua, dnipro.libr.dp.ua, historyukrainian.blogspot.com, etnoxata.com.ua, we.org.ua
