Сьогодні, 4 червня, ми відзначаємо День пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України. За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), щодня жертвами рашистів стають, у середньому, дві українські дитини. Обриваючи юні життя, нелюди знищують нові таланти, мрії, ідеї… Ми ж, дорослі, гірко усвідомлюємо, що не змогли вберегти їх від жаху війни та смерті.
Страшний рейтинг смертей
Цього року кількість дітей, які загинули внаслідок російських атак, порівняно з минулим роком, зросла майже на 40%.
Станом на 20 травня, згідно з офіційною інформацією ювенальних прокурорів, в Україні загинули 546 дітей, понад 1345 — дістали поранення різного ступеня тяжкості.
Найбільше постраждалих у таких областях:
- Донецької — 531,
- Харківської — 373,
- Херсонській — 151,
- Дніпропетровській — 139,
- Київській — 130,
- Запорізькій — 108,
- Миколаївській — 105.
Одеська область не входить до перших рядків цього страшного рейтингу. Але безцінне життя кожної дитини.
Відлік трагедій = Христове Воскресіння
Першою жертвою рашистів в Одесі стала тримісячна Кіра. У квітні 2022 року, напередодні Світлого Воскресіння російські вбивці завдали ракетного удару по ЖК «Тірас». Крихітка загинула разом із мамою та бабусею. А її батько, який дивом залишився живим, пішов на фронт — віддав своє життя за країну, помстившись за своїх коханих.
Перша загибель в Одесі мирних людей, немовляти, яке ледь з’явилося на світ, вразила, буквально, всіх одеситів.
Хотілося вірити, що світ не допустить повторення трагедії. Але…
У травні внаслідок влучання ворожої ракети в гуртожиток загинув 14-річний В’ячеслав — після оголошення повітряної тривоги він побіг попередити про небезпеку літніх сусідів.
У липні, у розпал канікул — із морем, сонцем, пляжем, пустощами, — рашисти завдали трьох ракетних ударів по базах відпочинку курорту Сергіївка. Тоді загинув 12-річний Дмитро, а шестирічній Саші, яка два тижні пролежала в реанімації з численними переломами й пораненнями, ампутували ногу.
В обіймах мами
Новий 2024 рік в Одесі почався вибухами, розрухою, смертями. У новорічну ніч, коли люди збиралися за святковими столами, рашисти свідомо спрямували дрони на житлові квартали спальних районів.
Цей рік назавжди залишиться чорним для батьків десятикласника Дениса — він загинув просто на їхніх очах, у сімейній квартирі. Убитий рашистами на порозі свого дорослого життя, хлопчик так і не здійснив свої плани і задуми.
Смерть кожної дитини, людини — непоправна втрата. І, судячи з усього, сьогодні українські діти стали однією з військових цілей Росії. Страшною трагедією для Одеси стала ніч 2 березня. Ворожий дрон, вдаривши по багатоповерхівці на Добровольського, зруйнував 18 квартир. Рятувальники розбирали завали кілька днів. Під заваленими стінами і перекриттями було знайдено тіла 12 загиблих. Серед них — п’ятеро дітей.
Восьмимісячну Єлизавету рятувальники знайшли в міцних обіймах мами. Вона до останнього намагалася захистити, закрити собою малечу. Загинули й двоє її інших дітей — дев’ятирічний Сергій та восьмирічна Злата.
Притискала чотиримісячного Тимофія до своїх грудей і його мама. Загиблого трирічного Марка знайшли поруч із тілом його батька. Маму у важкому стані забрали в реанімацію.
Кілька днів люди несли на місце трагедії іграшки та квіти. Запалювали свічки на місці розрухи — де ще вчора був родинний затишок. Допомагали тим, хто залишився без даху над головою. Ось тільки допомогти з поставками ППО одесити не могли… А закордонні партнери, запевняючи в незмінній підтримці України, не поспішали закрити небо над нашими дітьми.
29 квітня по-літньому теплим вечором рашисти вдарили по набережній на 8 станції Великого Фонтану. Для багатьох — улюбленим місцем відпочинку. Унаслідок обстрілу тоді загинуло семеро людей. Багатьох було поранено. Чотирирічну Злату у важкому стані привезла в лікарню невідкладна допомога. Практично місяць лікарі боролися за життя дівчинки. Але травми були дуже важкими — днями Злата померла…
Якщо хочеш — поплач
Ми чуємо їхній сміх на вулицях і біля шкіл. Незважаючи на згорілий «Гаррі Поттер», вони біжать на море, а після прильоту по Палацу спорту — збиралися знову тренуватися на ковзанці.
Діти, вважає психолог Олена Романенко, вміють набагато краще справлятися з переживаннями, ніж дорослі. Це дає їм можливість відрефлексувати свої тривоги, страхи. І в мирний час дитяча нервова система повернеться в норму. А щоб діти без важких наслідків переживали стреси, дорослі повинні постаратися наповнити їхнє життя яскравими емоціями і відчуттями — творчістю, активними іграми, прогулянками. Але, водночас, щоб відпустити будь-які травматичні події, їх краще обговорити. Не варто створювати для дитини паралельний світ, у якому вона нібито може швидко забути те, що пережила. І не заважайте їй плакати — навіть хлопчикові.
Але дуже хочеться, щоб плакали наші діти поменше. Не сиділи годинами без світла. Не тремтіли від страху ночами під вибухи і гуркіт мопедів. І вчилися в шкільних класах — не в укриттях і онлайн. А, головне — щоб були живі та здорові. Пішла безповоротно в минуле страшна статистка дитячих смертей. А дитинство було — як і належить йому — щасливим.
