Минулого місяця депутати Ренійської міськради ухвалили чергові рішення про виділення ділянок землі на березі Дунаю в оренду на 49 років трьом фірмам — товариствам «СК Акорд», «Бонтруп Термінал» та «Рені Логістик» на розміщення та експлуатацію будівель та споруд морського транспорту. Ці фірми планують збудувати власні перевантажувальні комплекси.
Від Рені, нижче за течією Дунаю
Як відомо, у місті Рені є порт, що займає територію у майже 95 гектарів, його причальна лінія має довжину близько чотирьох кілометрів. Попри наявність такого потужного державного підприємства, після початку широкомасштабної війни сюди, на Дунай, прийшла ціла низка вантажовласників із намірами побудувати перевантажувальні комплекси.
Від порту Рені нижче за течією річки ще навесні минулого року взяло в оренду на 49 років 11 гектарів землі товариство «Девелопмент Рені термінал», яке входить до великої української групи компаній «Кернел». Інвестор заявив про намір побудувати безпосередньо поруч із портом два причали та комплекс для приймання, зберігання та відвантаження зерна. Орієнтовна потужність – 60 тисяч тонн на місяць.
Ще нижче за течією вже збудовано та працює перевантажувальний комплекс товариства «Потоки», що відкрило в регіоні філію «Південна». Проектна потужність термінала дозволяє перевантажувати близько двох тисяч тонн олії на добу.
Якщо спуститися ще нижче річкою, то можна побачити, що реанімовано колись занедбаний причал біля протоки Вікету, через нього також йде вантажопотік. І, звичайно, не можна не згадати про те, що річковий порт з’явився поблизу поромної переправи Орлівка – Ісакча. Загалом зліва від порту Рені — ще чотири перевантажувальні комплекси.
Від Рені, вище за течією Дунаю
Вище річкою планує побудувати універсальний перевантажувальний комплекс товариство «Агро-Рені». Це підприємство вже понад десять років працює на території порту. Його засновником є найбільша в Молдові компанія SRL Rusagro-Prim, що займається виробництвом зерна та його експортом. Молдовське зерно через порт Рені йде до Туреччини, Італії, Греції, Єгипту та інших країн. Перед початком великої війни «Агро-Рені» збудувало на території порту додаткові складські приміщення для зберігання зерна. Тепер інвестор вирішив побудувати новий перевантажувальний комплекс за межами порту, причому багатофункціональний, щоб працювати не лише із зерном, а й із генеральними вантажами.
І ось нещодавно у цій же місцевості взяли в оренду землю ще три підприємства, про які ми згадали на початку цієї публікації. Якщо всі плани стануть дійсністю, то праворуч від Рені з’являться ще чотири перевантажувальні комплекси. І хоча інвестори використовують вже більш сучасне високотехнологічне обладнання, хтось влучно назвав таке явище «очеретяними портами».
Державне підприємство – не гнучке
Валентина Єпітроп
Товариство «СК Акорд» вже багато років співпрацює із портом Рені. Чому ж підприємство вирішило вкладати чималі кошти у будівництво свого перевантажувального комплексу — «з нуля» та поза портом?
— На жаль, логістика складається так, що найчастіше перевалка через порт Рені коштує дорого, особливо з урахуванням вартості інфраструктури порту, – розповідає виконавчий директор «СК Акорд» Олександр Строя. — Держава щодо цього не гнучка. Ми не раз говорили про те, що потрібно переглядати та знижувати тарифи, щоб клієнти не йшли. Але на вирішення таких питань йде по пів року. Тому ми змушені паралельно розвивати власний термінал, який буде призначений для перевалки сухих вантажів як навалочних, так і пакетованих, тарованих. Ми хочемо бути гнучкішими у ціноутворенні, запропонувати клієнту прийнятні для нього умови. Хоча досі продовжуємо працювати в порту Рені, але ті умови, які там існують, нас не влаштовують.
«Ми вбиваємо державний порт»
Олександр Строя
Депутатка Ренійської міськради Валентина Єпітроп вважає, що «очеретяні порти» — це додаткове екологічне навантаження на річку, яка й без того не відрізняється чистотою. А ще приватні комплекси – це пряма загроза державному порту.
— Ми всі говоримо про те, що треба допомагати порту Рені як містотворчому підприємству, а самі, виділяючи землю, сприяємо зменшенню вантажопотоку, — каже Валентина Єпітроп. – Ми просто «вбиваємо» державний порт. Я сама все життя працюю в порту, останнім часом у транспортно-експедиторській компанії, і ми даємо можливість порту заробити. Думаємо про те, щоб докери могли отримати зарплату та премію до неї. Фірми, які працюють у порту та хочуть піти з нього, кажуть, що послуги держпідприємства дорогі. Але є Рада порту, яка могла б, на мою думку, направити спільний лист портових операторів до Мінінфраструктури з пропозицією знизити тарифи, щоб Ренійський порт був конкурентоспроможним з іншими портами України.
