Вивчаємо українську мову в Одесі: де працює розмовній клуб та як до нього долучитися

До епідемії коронавірусу та початку повномасштабної війни тут вивчали рідну мову всі бажаючі — від малого до великого. Нині заняття дещо змінили напрямок і переформатувалися в розмовний клуб. Чим саме займаються учасники клубу та як стати частиною команди нам розповіла Тетяна Мозгова, куратор курсів та бібліотекар відділу соціокультурної діяльності.

— Як довго існує розмовний клуб у бібліотеці Грушевського?

— У 2016 році співробітники нашого відділу Ярослава Вітко та Сашко Тарасенко започаткували проєкт «Одеса україномовна». І він показав, що твердження нібито Одеса є суто російськомовним містом — це нісенітниця і брехня. Чимало людей виявили зацікавлення вивченням української мови, просто в місті було мало створено україномовних локацій. На наших заняттях завжди збиралося багато людей. Вони читали та переглядали фільми, виконували різноманітні письмові та усні завдання, спілкувалися один з одним. До початку коронавірусу в нас також займалися елегантні пані з Університету третього віку Приморського терцентру. Разом з ними ми «подорожували» містами України, писали есеї та диктанти. Наразі відновили з ними співпрацю: напередодні визначних свят, що походять із українських народних вірувань і традицій, ми пишемо диктанти за книгою Ярослави Різникової «Радуниця». Найближчий запланований диктант, присвячений святу Покрови Богородиці.

— Хто більше цікавиться українською мовою?

— Якщо відверто, то наш розмовний клуб – результат постійної трансформації. На сьогодні вивчення української мови перейшло саме у формат розмовного клубу з вільним відвідуванням. Через обмеження, які виникли через повномасштабне вторгнення, ми проводимо мовні заняття вдень. Склад учасників суттєво змінився. Зокрема, чоловіки, які постійно відвідували курси, пішли захищати Україну, хтось виїхав за кордон. А ті, хто працює або навчається, не завжди можуть долучитися до занять. Тому зараз частіше приходять більш вільні за часом люди, серед яких люди старшого віку. Також до нас активно залучаються переселенці. Рівень володіння мовою абсолютно різний. Ми обираємо будь-яку цікаву тему чи літературний твір, з яким учасники заздалегідь вдома знайомляться, і потім його обговорюємо, вивчаємо нові слова, скоромовки, знайомимося з українською культурою, історичними фактами, визначними маловідомими особистостями та багато іншого. Граматика і правила — це цікаво, але не є зараз першою необхідністю. Зараз доцільніше саме розвивати мовлення, спілкування – говорити і чути один одного. Одне із наших гасел: розвивається те, що тренується.

— Чому люди приходять вивчати українську мову?

— До нас приходять люди, які в шкільні роки з різних причин не вивчали українську мову, не знають твори української літератури. Повага до рідної держави і культури спонукає їх пізнавати нове та читати як класичну, так і сучасну українську літературу. Для них це новий Всесвіт. Люди зростають, розвиваються, створюють власні осередки. Декілька наших відвідувачів зорганізувалися і на окремій локації почали знайомство з українською літературою, починаючи з «Енеїди» Івана Котляревського. Наприклад, вони були вражені, відкривши для себе творчий доробок І.С. Нечуя-Левицького. Особливо були в захваті від його твору «Хмари», де розповідається про українську інтелігенцію. А хто в радянські часи про це розповідав?

— Що думають про українську мову учні?

Людмила, викладачка музичної школи, 76 років:

— Всі, хто жив в Одесі, вчив українську мову з другого класу. Але життя в російськомовному середовищі наклало свій відбиток. Тому і я розмовляла російською, як і всі. У мене не було змоги протистояти цьому. Але вже в ті часи були люди, які розмовляли українською мовою і стійко дотримувалися своєї позиції. Після 2014 року багато чого в моєму житті змінилося. Я перестала ходити до храмів московського патріархату і почала активно вчити українську мову. Спочатку це був мій протест анексії Криму, а зараз проти росії. Мій протест — моя зброя! Я люблю читати твори Оксани Забужко, Сергія Жадана, Юрія Андруховича. А ще для себе я нещодавно відкрила творчість Івана Нечуя-Левицького.

Вікторія, викладачка, на пенсії, 75 років:

— Я дуже давно вивчаю українську мову, але, на жаль, мало що вивчила. Люблю багато читати. Якось я побувала у Карпатах і мені було дуже цікаво як місцеві розмовляють. Я все розуміла і щось там «варнякала» з ними, і мені було цікаво. А потім я познайомилася із творами Марії Матіос, Мирослава Дочинця і Юрія Винничука. Це все моя любов! Завдяки тому, що я читала їхні твори, мені стало легше перейти на українську мову. Хоча в мене немає мети розмовляти тільки українською, для мене це саморозвиток. Я раджу всім читати українською. Зараз дуже багато цікавих творів.

Що почитати з українських творів вдома: порада Тетяни Мозгової

• Ольга Дубчак — серія книг «Бачити українською», «Чути українською», «Перемагати українською»;
• Олександр Авраменко — посібник «Книга 100 експрес-уроків української»;
• Іван Ющук — посібник «Практика з правопису і граматики української мови»;
• Павло Загребельний — роман «Тисячолітній Миколай»;
• Борис Антоненко-Давидович — повість «Смерть»;
• Тодось Осьмачко — повість «Ротонда душогубців».

Як потрапити до розмовного клубу?

Стати частиною дружнього колективу Розмовного українського клубу в бібліотеці ім. М.С.Грушевського може кожен охочий. Приєднуйтеся щовівторка та щопʼятниці о 13:30.

Адреса: Троїцька, 49/51.

Телефон: (048) 784-04-52.

Де ще можна вивчити українську?

Вже більше року в Одесі працює дружній простір для жінок та дівчат «Вільна», який реалізовано за підтримки UNFPA. Діяльність простору здійснюється спільно з громадським рухом «Віра, Надія, Любов» і за фінансової допомоги американського агентства розвитку USAID. У вересні тут відкрили розмовний клуб «Мистецтво в мові», мета якого — виговоритися, точніше навчитися не соромитися говорити.

Заняття проходять раз на тиждень у черверг. Розклад можна дізнатися в телеграм-каналі «Вільна», або за номером — 0 (73) 231-01-01.

Адреса простору: вулиця Педагогічна, 24

Читайте також: Як змінювалася українська мова: сленг, рідкісні слова та козацька лайка