Коли на початку великої війни порти Великої Одеси були заблоковані, вантажопотоки ринули в порти на Дунаї – Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ.
– Вони врятували економіку Одещини, дали можливість продати зерно наших аграріїв, – каже депутат Ізмаїльської райради Сергій Арабаджи, та наводить статистику, що відображає роботу Ізмаїльської та Ренійської гаваней.
Нинішнє падіння обсягів роботи в портах на Дунаї пов’язане з тим, що вантажопотоки повернулися до портів Великої Одеси. Особливо погані справи на причалах порту Рені.
Основна проблема цього підприємства у тому, що до порту немає залізниці. Точніше, вона є, але її частина проходить територією Молдови, і тарифи сусідньої держави збільшують вартість перевезення – відправникам вантажу невигідно.
– Вважаю, що можна домовлятися з Молдовою про взаємовигідну співпрацю, але це можливо лише на найвищому рівні, не на місцевому, – каже Сергій Арабаджи. – Але якби ми створили тимчасову депутатську комісію, яка б почала активно працювати, якби обивали пороги профільного міністерства, Кабінету Міністрів та офісу Президента, ми б домоглися дій від можновладців. Нам потрібен такий алгоритм, за яким частина вантажів діставалася б порту Рені, і він міг би жити. У сім’ях пиріг ділять порівну, я маю на увазі нормальні сім’ї.
Сергія Арабаджи підтримала депутатка Валентина Єпітроп, яка працює на одному з підприємств порту. На минулій сесії Ренійської міськради вона закликала колег у будь-який спосіб лобіювати інтереси містотворчого підприємства.
В історії міста Рені вже був прецедент, коли у 1998 році органи місцевого самоврядування заплющили очі на рішення Києва передати Молдові частину берега Дунаю в обмін на ділянку землі під Паланкою. В результаті у Ренійського порту з’явився потужний конкурент – молдавський порт Джурджулешти, який знаходиться на кілька миль вище за течією річки. Судячи з динаміки роботи, цього року він перевалить у шість разів більше вантажів, аніж Ренійський порт.
Читайте також:
