Провулок Ляпунових… Історичний, відомий і дуже маленький. Усього 285 метрів — від Софіївської вулиці до вулиці Пастера… Який він сьогодні?
Імена старовинного провулка
Так, маленький, але ж такий різноманітний. Зараз, під час воєнного стану і червневої спеки, здається затишним, дуже тихим… І ще — з пораненнями, які отримав під час російської атаки у листопаді минулого року. Сліди поранень відчуваються на розі з Софіївською. З’явились й інші зміни — теж різні…
Цей «малюк» багато разів змінював назву. Наприкінці ХІХ сторіччя звався Софіївським, потім мав інші назви: Новий, Малий, Караводіна, Скульптурний. Потім знов став Софіївським; з 1938 по 1959 рік провулок мав назву Бібліотечний.
Назву Ляпунова провулок отримав 1959 році в честь видатного математика Ляпунова (1857-1918). Нещодавно міськвиконком знову ухвалив рішення про перейменування. Він став зватися не тільки на честь математика Ляпунова, а і його брата — професора Одеського університету Бориса Ляпунова. Тож тепер провулок зветься на честь братів Ляпунових. Про що й віщають вуличні покажчики, хоча ще у 2019 році тут їх не було зовсім
Завжди затишно завжди тихо
Здається, тут завжди затишно і тихо-тихо… І людей мало, зате багато авто.
Зараз провулок перекритий. Причому, його перекриття затягнулось надовго. Все це пов’язано, нагадаємо, з рятувальними заходами. Рятують будинок (точніше, його фасад) під номером дванадцять. Давно рятують. Будинок на підпорах з минулого року. Дивитися на фасад і тепер жахливо… А роботи все тривають.
Та це всередині провулка… А от його початок (якщо дивитися з Софіївської) — це понівечений тою ракетною атакою будинок і невеличкий магазинчик. Здається, він «вічний»… Чому я про магазинчик? Ні, справа не тільки, що він «давній», він ще єдиний у провулку.
А сам провулок зустрічає вас не тільки тишею, а величними будинками. Здається, кожний — раритет, має пам’ятну дошку чи табличку про те, що це — наша спадщина. От тільки стан їхній… Не до реставрації, звісно, під час воєнного стану…
А от нещодавно, як розповідало «Одеське життя», з фасаду ще одного історичного будинку вкрали експонат доби газового освітлення вулиць… Не маємо вже цієї історичної фасадної прикраси з минулого…
А от відомий стінопис з висловом Камю «живий» й досі. До речі, з’явився він задовго до війни. «Велике питання життя — як жити серед людей?» (до речі, ця цитата входить до топ-10 висловлювань відомого прозаїка і філософа). Поруч — портрет самого Камю.
А ще в провулку Ляпунових є загадковий балкон, який прикрашає «стійка ворона». Аби її побачити, треба високо підняти голову. Що за ворона така?.
Насолодитись духом старого міста
Дворики провулка Ляпунова — суто одеські… Деякі відкриті. Зазирніть — не пожалкуєте. Вони немов сповнені духом старовинної Одеси, кожен — зі своїм настроєм і характером.
А є будинки, дворами яких можна милуватись, не заходячи у середину: милуйтеся через огорожу. Багато чого побачите. Такі зелені, такі мирні й милі…
Дорожнє покриття провулка… Ну це як водиться: де більш-менш «так собі», де ступати треба дуже обережно… А десь зустрічаються огороджувальні стрічки: нагадує про свій вік старий одеський житловий фонд…
Провулок Ляпунових… Маленький, своєрідний, з якимось патріархальним старовинним духом… Вже встиг постраждати від війни. А ще від часу. І від рук вандалів…
І все ж буде час — треба пройтись цим провулком, насолодитись духом старого міста, надихатись історичним минулим, яке тут якимось дивом збережено часом.
Хоча прикмети війни ви теж зустрінете тут чи не на кожному кроці…
Фото автора
