Одеські ліхтарі – особлива прикраса наших вулиць. Особливо під час блекаутів. Світла дома немає, а деякі вулиці прикрашені ліхтарями, що горять собі, наче в них якийсь особливий графік… Дійсно, так. Та ми зараз просто про красу наших одеських ліхтарів – і під час блекаутів, і коли світло не вимикають…
Які ж вони різні… Деякі старі, деякі «просто» зіпсовані якимись вандалами. Але взагалі – краса. Особливо коли їх прикрашають навесні квітами. А оці, що «під старовину»!.. А ці що зібрані разом, немов букети… Інколи здається, що однакові. Та це ж тільки так здається… Бо треба тільки придивитися – і ліхтар-ексклюзив наче привітає вас з висоти…
Одеські ліхтарі… «Одеське життя» вже розповідало, що перші з них з’явилися у місті в 1811 році. Так, так, в одеського освітлення своя давня історія.
У 1811 році Рішельє розпорядився, щоб у центрі міста якнайшвидше організували нормальне вуличне освітлення.
200 ліхтарів, що з’явилися незабаром, горіли до другої години ночі, а після цього часу спеціальні «ліхтарники» гасили вогонь. А от у місячні ночі ліхтарі взагалі не запалювали.
Перші одеські ліхтарі працювали на особливому паливі – спочатку на салі, потім на конопляній олії, ще пізніше використовували спирт, штучний газ…
А ось у 1913 році газеті «Одеський Листок» повідомила, про те, що на одеських вулицях планується встановити понад тисячу ліхтарів, які працюють на електриці…
Історія, історія… Тепер хтось під час блекаутів невдоволений тим, що ліхтарі на вулицях працюють, хтось – навпаки – радіє (можна хоч на вулицю вийти)…
А одеські ліхтарі – такі різні й такі незамінні – красуються собі на одеських вулицях то у вигляді люстр, як у Міському саду, то, знов-таки, під «старовину». І навіть удень, коли вони не горять, все одно прикрашають одеські вулиці якоюсь особливою красою… Милуємось…
Фото авторки
