Подорож до моря
«Великеє місто. Будинки високі»,
«Огні незліченні,
Мов стрічки огненні
До моря спускаються з міста,
А в пристані грає,
Огнями сіяє
Корабликів зграя барвиста», – так писала про Одесу у збірці «Подорож до моря» Леся Українка.
Чомусь часто вважається, що Леся лише три рази була в Одесі. Мабуть, це пов’язано з тим, що, як сповіщає меморіальна табличка на її честь, вона тричі жила у будинку у родині Комарових на тодішній Поштовій вулиці, 29 (зараз 27). Та насправді Леся Українка жила в Одесі набагато частіше. Часто – проїздом.
Що ж стосується меморіальної таблички, то вона й понині знаходиться на будинку на вулиці, яка сьогодні вже ніяка не Поштова і не Жуковського. Тепер вулиця носить ім’я Святослава Караванського.
Як вшановуємо пам’ять про Лесю?
Вшанування пам’яті поетеси в Одесі – окрема розповідь. Палац культури на вулиці Святослава Караванського звався її ім’ям. Та це було колись. Немає вже імені, на самого палацу…
Нещодавно її ім’я став носити колишній проспект Гагаріна.
Про пам’ятник Лесі ми поки лише мріємо (у жовтні 2012 року пам’ятник Лесі Українці з’явився у Білгороді-Дністровському).
Нещодавно стало відомо, що в Одесі встановлять пам’ятник Лесі Українці та з’явиться парк (сьогоднішній парк Космонавтів) її імені.
До 1913 року вона приїздила до нашого міста не менше 20 разів.
В Одесі вона багато писала, її книжки продавалися в одеських книгарнях, зокрема у магазині Суворіна в «Пасажі». Вірші поетеси друкувалися в одеській періодиці, на одеській сцені 1903 року було поставлено її п’єсу «Блакитна троянда».
Звісно, що адреса Святослава Караванського, 27 – найвідоміша адреса перебування поетеси у нашому місті. Та не єдина.
Вперше Леся Українка прибула до Одеси у 1888 році. Під час лікування вона також жила на приватній дачі Д.І. Діалегмено (на нинішній Хаджибейській вулиці, нині №487, раніше – №268), жила й в селі Дмитрівка на Одещині, їздила пароплавом в Акерман, оглядала фортецю.
У 1889 році Леся – знову в Одесі. Цього разу живе на вулиці Надеждинській, №6 (нині – вул. Гоголя) у доктора І.А. Вальтуха, який тримав ортопедичний заклад у помешканні масажистки пані Гіпперт.
Де Леся любила милуватися морем?
Було у Лесі три улюблених місця в Одесі, де вона найчастіше милувалася морем. Б.Комаров згадував:
«Першим був центральний бульвар…» (Ніколаєвський, нині – Приморський бульвар). З того бульвару широко відкривався краєвид на Одеський порт з його невпинним рухом і гамором. З цього ж бульвару, від пам’ятника Рішельє, починалися знамениті монументальні гранітні сходи, що вели до самого порту».
«Другим місцем споглядання вибрали дівчата (Л. Українка та її подруги – сестри Комарови) бульвар Олександрівського парку (нині – парк імені Т. Г. Шевченка)».
«Любила Леся і, мабуть, найбільше, третє місце, що лежало на самому березі, – Ланжерон. Це вже там, де скінчився порт. Їхали туди «конкою»… Коло самого берега плавали прозорі «парасольки» медуз, або «морських сердець», як ми їх називали. Викинуті на берег морські водорості заповнювали повітря незбагненними пахощами».
І ще кілька адрес
Буваючи в Одесі, Леся зупинялась й в родині Михайла Сидоренка, якій одружився з її подругою Маргаритою Комаровою. Це був будинок №14 по вулиці Гулевій. Цей будинок не «дожив» до наших часів. Окрім того, відомо, що подружжя Сидоренків разів зо п’ять змінювало місце проживання…
Зупинялась Леся Українка й у своєї подруги Маргарити Комарової-Сидоренко, яка жила на вул. Ковальській, 28, а потім на тій же вулиці, тільки в будинку під номером 21. Зупинялась вона тут і у свій останній приїзд в Одесу навесні 1913 року.
Б.Комаров згадує: «Сюди в останній приїзд Лесі до міста її внесли на кріслі, бо піднятися по сходах вона не могла»…
Раніше «Одеське життя» поцікавилося в одеситів, чи потрібний пам’ятник Лесі Українці в Одесі і де він має бути.
Фото авторки
