Зима завжди приносить нові виклики, особливо для тих, хто живе в сільській місцевості. Забезпечення теплом стає складнішим через зростання цін на паливо, труднощі з доставкою та дефіцит вугілля. Однак, у селах люди знаходять способи адаптуватися до цих умов. Як готуються до зими у Бессарабській та Буджацькій громаді, «Одеському життю» розповіли керівники цих громад.
— Як же я не люблю зиму: знову треба заготовляти дрова, з кимось домовлятися за транспорт, щоб до хвіртки довезли. Раніше вугілля купувала — трішки антрациту, трішки кам’яного, то якось легше було, менше дров витрачалось. А тепер, щоб вугілля придбати, треба багато грошей мати. Але нічого, ми в селі якось переживемо. Ось за дітей переживаю — як вони в місті з маленькою дитиною, якщо не буде світла й заразом опалення, жити будуть. По телебаченню лякають, що зима буде сувора. У крайньому разі до мене приїдуть, будемо біля пічки грітися, — бідкається моя сусідка-бабуся.
Однак протопити одну хату — це одне. А як підготувалися садочки, лікарні, школи, бібліотеки? Про це я поговорила із керівниками Бессарабської і Буджацької громад.
Бессарабська громада
Про стан справ розповіла Олена Сілоч, заступник голови Бессарабської громади:
— Одразу кажу: відставити паніку, апокаліпсису не буде. Ще в травні ми ухвалили розпорядження про підготовку до опалювального сезону, а на початку жовтня підбили підсумки. Зауважу, що за літо зокрема я відвідала всі медустанови, заклади освіти, культури. Усюди зроблена технічна і профілактична робота, проведені ремонти мереж теплопостачання, замінено котли, де це було потрібно, утеплено або замінено вікна, відремонтовано дахи.
— Центральна лікарня і амбулаторії (в нас їх чотири — у Бессарабському, Серпневому, Виноградівці, Соборному) забезпечені дизельними генераторами. Школи та дитячі садочки дровами і вугіллям наразі теж забезпечені. Також у школах є генератори на випадок вимкнення світла. Передбачені вугілля та дрова і для будинків культури, бібліотек. Укладено договори по газу для газифікованих закладів. Крім цього, ми забезпечили усі наші комунальні господарства генераторами, щоб у разі перебоїв із електропостачанням була можливість качати людям воду. Отже, не такий страшний вовк, як його малюють, — запевнила Олена Іванівна.
Буджацька громада
Іван Кюссе, голова Буджацької громади:
— Підготовка до опалювального сезону на завершальному етапі. У дитячих садках, школах влітку були проведені ремонтні та профілактичні роботи опалювальних систем. На перший період вугіллям та дровами вони забезпечені. Також вугілля і дрова отримали лікарня, ФАПи, амбулаторії, зараз забезпечуються паливом заклади культури. Усі комунальні підприємства мають генератори. Своєчасно провели тендери на закупівлю вугілля, дров, «горючки» — соляру, бензину.
— Сьогодні ми більше переймаємося проблемою економії електроенергії — наша громада забагато грошей сплачує за світло. Тому ми вирішили зайнятися вивченням питання зеленої енергетики. Враховуючи, що Ощадбанк зараз видає пільгові кредити на встановлення сонячних батарей, ми вирішили скористатися цією послугою – придбати сонячні панелі і встановити їх на великих школах, лікарні, водонапірних вежах, адмінбудівлях. Це дасть автономне електропостачання та економію грошей в бюджеті, — розповів Іван Георгійович.
Дрова «кусаються», а вугілля у дефіциті
Сьогодні на «опалювальному» ринку чого тільки немає. Пропозицій — безліч. Для опалення котлів та печей пропонують різноманітні брикети, дрова, пелети, руфи, навіть дубові. Але ціни кусаються.
Наприклад, у Бессарабському – складометр (це 0,75 куба) рівненьких колотих дров коштує 2800 гривень із доставкою, в Арцизі – 2500. Більший вибір у Татарбунарах: руф дубовий — десять тисяч тонна, торф – 8500 тонна, дрова метрові – 2300 за куб.
Читайте також: Дорогоцінне опалення: де взяти дрова та чому немає пільг для переселенців
З вугіллям складніше: те, що частина шахт сьогодні знаходиться на окупованій території, відчутно позначається на ринку. Відомий всім, хто живе у селі, антрацит-насіння став майже дефіцитом. В основному зараз продається павлоградське вугілля кам’яне, або, як кажуть в народі, «плам’яне», яке коштує від 11200 до 11500 гривень.
Останніми роками люди в селі вугіллям майже перестали користуватися, тільки дровами, які зазвичай купують у місцевих лісництвах. Або самовільно вирубують у лісосмугах.
До речі, нещодавно до нас приїхали знайомі з Молдови, які, побачивши наші посадки, були в захваті: «Оце ви живете розкішно! У вас не посадки, а якісь джунглі, і ви ще переймаєтесь, де брати дрова! Та в нас вже давно всі посадки вирублено». Від себе додам, що була торік в Молдові, так і є: їхні посадки це дерево – через метр кущик, знов дерево — кущик. Адже посадки вони свої ліквідували, коли газ подорожчав.
У нас же рубати в посадці можна з особливого дозволу, інакше нарветесь на штраф. Люди, звичайно, примудряються збирати лежак, сушняк, однак більшість звертається до лісників. Тому поговоримо з Петром Кічуком, керівником Буджацького лісництва.
Читайте також: В Одесі боржникам за комунальні послуги готують неприємні заборони
— Із початку війни цивільні не можуть ходити у ліс, це заборонено. Тому не варто ризикувати. Наше лісництво кожного року заготовляє дрова і реалізує їх людям, причому якщо того року куб дров коштував 1900 гривень, то в цьому – 1200. Але з доставкою буде десь на 500 гривень більше, залежить, куди треба везти — колишній Тарутинський район дуже великий за протяжністю. Уся проблема в доставці, на яку іноді йде майже половина вартості самих дров, — розказав Петро Дмитрович.
Отже, для селян доставка – велика проблема. Подорожчання бензину, солярки зробило її вартість надто високою, тож люди викручуються, як можуть. Адже «викручуватись» в нашій країні, особливо за роки війни, люди навчились.
Газ не чіпати! То на свято
Що кажуть мешканці Бессарабської та Буджацької громад — як вони сподіваються пережити зиму?
Олена Міхайлюк, селище Бессарабське:
— Ми заощаджуємо газ. Самі живемо в багатоповерхівці, але добре, що в нас котел АГВ, тому регулюємо температуру. Інакше ніяк, 7,96 гривні за куб — це дороге задоволення. Не мерзнемо, але вдома ходимо не у футболках, а у теплій одежі.
Олександр Куруч, селище Соборне:
— Ми так мріяли про газ, що коли його десять років тому стали проводити в Березине (зараз Соборне), заплатили купу грошей, але підвели в дім. Але коли він став коштувати більше семи гривень, крім АГВ зробив ще й твердопаливний котел, тому запасаємося дровами і взимку топимо саме так. Газ включаємо тільки на свята. Хоча дрова теж дорожчають.
Катерина Жиріт, село Підгірне:
— Я пенсіонерка і маю субсидію, тільки з кожним роком вона мене все менше рятує. Пенсія маленька — 3400. Усе дорого, ні на що не вистачає, постійно заощаджую і заощаджую, вже втомилася. Ось отримала субсидію на паливо 12 тисяч — на усі купила дрова, сподіваюсь, зиму протягну. В мене хата велика, але топити буду тільки одну піч і жити в одній кімнаті разом з дочкою.
Костянтин Шарков, селище Буджак:
— До питання опалення я ставлюся дуже ретельно. В мене вдома котли на природному газі, твердому паливі і електроопалювальна установка. Я сам людина технічна, тож вирішив провести експеримент — закип’ятив чайник на газі та на електриці. Порахував, що нагріти електрикою один літр води виходить дешевше, ніж на газі. Отже, користуюсь дровами і світлом. Тим більше, що в будинках, які на електричному опаленні, світло до двох тисяч кіловатів коштує 2,64 гривні. Спочатку покористуюсь світлом, потім на тверде паливо перейду.
Марія Іванова, село Красне:
— Чесно кажучи, зараз не знаєш, що до вечора буде, а ви про зиму питаєте. Переживемо якось, тільки б усі живі були.
Читайте також:
