Подружжя Зінаїди та Анатолія Вінницьких з Кодими і сьогодні, як і шістдесят літ тому, переконане, що, давши обітницю любити й бути вірним, від неї не можна відступати.
Як можуть поєднати галошики
Зінаїда Антонівна і Анатолій Петрович родом з села Луканівка, що на Кривоозерщині. Малою, 1943-го року, коли село було під окупацією, Зіна загубила галошик з одного валянка. Матуся ходила селом, шукаючи пару до нього. А допомогла їй мама майбутнього чоловіка Зіни: вона віддала запасний галошик сина. Подружжя каже, що їхні долі поєднано ще відтоді.
Потім сім’я Зіни виїхала до міста Саврань. А дівчинка часто навідувалася до бабусі й дідуся у Луканівку. Якось дівчата сиділи на березі річки Кодима, а хлопець привів коней на водопій. Анатолій Петрович розказує, що з усіх дівчат він вирізнив саме Зіну, бо в неї були дуже гарні бантики в косах. А вона запам’ятала, як він гордо сидів верхи на коні.
Втретє вони зустрілися у Зіниної подруги на весіллі.
– То було кохання з першого погляду. І, слава Богу, єдине і на все життя, — розповідає Зінаїда Антонівна.
А потім були чотири довгих роки розлуки і спілкування листами. Анатолій пішов до армії, а вона навчалася в університеті та працювала у балтській районній газеті «Народна трибуна».
Ти вийдеш за мене заміж?
Коли Анатолій повернувся додому, у перший же вечір їхньої зустрічі він запитав Зіну: «Ти вийдеш за мене заміж?».
Побралися молоді у березні 1963 року. Після весілля осіли у місті Балта. А потім переїхали до Кодими.
Зінаїда Антонівна працювала в редакції на посаді головного редактора — аж півстоліття. Анатолій Петрович — водієм. Вони свого часу не ставали під вінець у храмі. Але коли народилися діти, то їх хрестили потайки.
— Тоді всі хрестили дітей, але це робилось таємно, — каже жінка.
Сьогодні їх тішать троє правнуків і четверо онуків. І діти, які щоденно відвідують батьків.
Для щастя всім потрібна Перемога
Зінаїда Вінницька з синами
— Цьогоріч виповнилося 80 років, як мами галошиками поєднали наші долі, 75 – як зустрілися на річці, 65 – як познайомилися і 60 років — як одружилися, — сміється Зінаїда Антонівна.
Берегиня роду зайнялась відтворенням Родинного дерева. І вже віднайшла майже 400 родичів. Загалом подружжя свято плекає родинні стосунки. Наприклад, перший лист Анатолія Петровича своїй коханій зберігається серед цінних паперів, як дорога реліквія. І внуки, перечитуючи дідусеве послання, захоплюються його ніжними почуттями до бабусі.
– Дякую Богу, що діти, внуки і правнуки роблять нашу старість затишною. Радіємо одні одним. Дітям допомагаємо. Ще якби Перемога прийшла, було б зовсім добре, — ділиться Зінаїда Антонівна.
Колись славили Різдво потайки
— Різдво — це наше родинне свято, коли ми всі разом готуємо Святу вечерю. Я обов’язково печу різдвяні пряники, «панянки» і «коники». Навчилася від бабусі. Пам’ятаю ті часи, коли до храму заборонялося ходити, та й вдома славили Різдво потайки. Цьогоріч атмосфера Святвечора і Різдва з тривогою й у молитвах за наших воїнів, — каже Зінаїда Вінницька. — Але кожен з нас може подарувати рідним, знайомим і нужденним людям часточку тепла і різдвяні смаколики. Хай вони стануть символами світла і вселять у серця віру в Перемогу України!
Два рецепти різдвяних пряників від Зінаїди Вінницької
Перший рецепт пряника
- 1 склянка молока;
- 2 склянки цукру;
- 1 сірникова коробочка амонію (або 2 чайні ложки);
- 5 яєць;
- 1 пачка маргарину або вершкового масла, борошна додавати стільки, щоб тісто було не дуже круте.
Тісто розкачують, видавлюють форми і фарбують соком буряка або моркви. Після випікання глазурують:
- 2 столові ложки крохмалю;
- 1 столові ложки борошна;
Розколотити із холодною водою до густини сметани, і поверх малюється узор через конвертик із вощеного паперу.
Другий рецепт пряника
- 1 склянка води;
- 2 склянки цукру;
- сірникова коробочка амонію;
- борошна стільки, щоб тісто було не дуже круте.
Глазур:
- 1 столова ложка крохмалю;
- 3 столові ложки борошна;
- трішки водички.
Коли випеклись, глазурувати різними кольорами.
Святкові пряники дають змогу відчути отой піднесений настрій Різдвяних свят для багатьох поколінь дітей, які ходили від хати до хати з «панянками», «кониками з паничами», «півниками» в торбинках або в хустинах селами України.
Рецепт «панянок»
- 1 склянка води;
- 2 склянки цукру;
- 2 чайні ложки розпушувача тіста;
- 3 столові ложки олії;
- дрібка солі;
- борошна «на око», щоб тісто було не дуже круте.
Добре вимістити, розкачати до 0,5 см завтовшки, видавити форми і поставити в духовку на 15-20 хвилин при температурі 100°. Вийняти, остудити.
Готовий виріб заввишки 20 см і завтовшки 1 см прикрашаємо так глазур’ю:
- білок із трьох яєць;
- 1 склянка цукру;
- 1 чайні ложки лимонної кислоти — збити на міцну піну.
Готову масу розділити на порції, додати харчові барвники. Пензликом розмалювати прянички, як підкаже фантазія, й підсушити до готовності.
