День народження Балти жителі відзначали широко – з ярмарками, концертами, народними гуляннями, феєрверками та обов’язковим частуванням тортом. Але з початком російсько-української війни другий рік цього нічого немає. Але місто цього не стало менш цікавим. Розповідаємо, що є у Балті, які пам’ятки, що там можна подивитися.
Хто заснував місто Балта
Балта – місто невелике, але за кількістю пам’яток посідає друге місце на Одещині, поступившись першістю Ізмаїлу. Вона занесена до реєстру історичних міст України — тут налічується 53 об’єкти культурної спадщини.
Про Балту кажуть – не Бессарабія і не Причорномор’я, скоріше Поділля чи Придністров’я. А точніше, і те, і інше. Адже Балта знаходиться обабіч ріки Кодима.
Тут ще й досі відлунює доба польських князів Любомирських, графів Роникерів, Собанських і Беліна-Бжезовських. Вони займалися землеробством і розвивали цей край. За даними краєзнавця Олександра Таскіна, у костелі Святого Станіслава було зареєстровано багато іноземних підданих: австрійські, угорські, німецькі, пруські, французькі та інших національностей. Усі вони разом з українцями, євреями, росіянами вплели свою стрічку у вінок української культури.
Перші достовірні згадки про існування на цій території невеликого містечка відносяться до 30-х років XVII століття.
Два міста обабіч річки Кодима
А на початку XVIII століття поляки надумали укріпити свій кордон з Османською імперією. Найближчим до річки Кодими було село Палієве Озеро, яке належало роду Любомирських. Князь Юзеф Любомирський 1738 року на лівому боці Кодими почав будівництво міста-фортеці, назвавши його на свою честь Юзефградом.
Турки почали будувати місто на правому боці річки Кодими. Місто назвали Балта, що у перекладі означає «сокира». Турецький уряд сприяв заселенню цього регіону: на перших порах жителі так званої Ханської слободи звільнялися від податків, згодом платили десяту частку з доходів. Населення слободи складали українці, молдавани, євреї, росіяни і вірмени. На кінець XVII — початок XVIII століття до цих місць переселилися і російські старовіри (старообрядці). І досі у Балті є їхні великі райони, дві церкви і кладовища.
Водночас місто (обидві його історичні частини — Балта і Юзефград) потерпало від постійних російсько-турецьких і російсько-польських воєн, збройних повстань і розбійницьких набігів. Звідси з 1768 року почалася п’ята за рахунком російсько-турецька війна.
Шість ярмарків протягом року
У 1793 році, після поділу Польщі та захоплення Росією османських земель півдня України, Юзефград і Балта увійшли до складу Російської імперії. У 1797 році міста об’єднали в одне під назвою Балта.
Балта стає одним з найбільших торгових центрів півдня України у середині XIX століття. А сприяло цьому вигідне географічне положення – на перехресті важливих торгових шляхів з України в Бессарабію, Молдавію, Валахію та до чорноморських портів.
Тут регулярно проходило шість ярмарків:
- 20 квітня — у день святого Георгія Побідоносця;
- початок травня — Вознесенський ярмарок;
- 29 червня — на свято Петра і Павла;
- 6 серпня — на Преображення;
- 1 січня — на Новий рік;
- на Трійцю — Троїцький ярмарок.
Жваво йшла торгівля пшеницею, худобою, салом, шерстю, шкірою. Троїцький ярмарок знаменитим був, у першу чергу, торгівлею кіньми.
Святині міста, якими пишаються балтяни
Пишаються в Балті старовинними святинями, що мають свої прадавні історії, трагічні й величні. Серед них Свято-Успенський собор, Свято-Покровський Феодосійський чоловічий монастир, Свято-Троїцький храм, Миколаївська старообрядницька церква. А також будівлі колишніх чоловічої і жіночої гімназій, костел Святого Станіслава, поряд з яким маєток князя Любомирського, де нині ташується педучилище. Соборна площа з унікальною пожежною 30-метровою каланчею, синагога та інші пам’ятки. Краєзнавчий музей у Балті закарбовує історичні миті у музейних експонатах, надихає відвідувачів мистецькими виставками, художньо-просвітницькими та громадськими заходами.
Прадавні будівлі немов рушником тягнуться вздовж центральної вулиці міста, яка колись носила ім’я Котовського, а сьогодні – Любомирська. До речі, про міські вулиці. Ще задовго до декомунізації всім їм повернені старі назви. На будинках давно красуються таблички з кількома назвами, що дуже зручно як для місцевих жителів, так і для гостей міста.
Підземне місто під річкою
Одним із важливих завдань балтяни вважають дослідження таємничих підземних ходів. З цією метою свого часу в район були запрошені фахівці з Одеського національного університету імені Мечникова. Вчені і зайнялися дослідженням катакомб, про які місцеві жителі знали давно і використовували їх як підвали, зберігаючи там запаси провіанту. Дуже приваблювали ці таємничі ходи хлопчаків, які полюбляли тут шукати скарби. З метою безпеки влада була змушена закрити ходи в катакомби.
Саме експедиція університету встановила, що підземелля – це розгалужена мережа, яка, напевне, проходить під річкою Кодимою, з’єднуючи дві частини міста, які перебували в різних державах – Османській імперії та Речі Посполитій.
Галерея підземних ходів практично повторює краківські. Тому влада прагне зробити підземне місто туристичним об’єктом.
А ще — Балта вабила Івана Котляревського, царя Миколу II, Михайла Кутузова, котрий звів тут військові казарми, Симона Петлюру, Самуїла Шварцбарта та інших. Тут народився космонавт Григорій Шонін, філолог-славіст Віктор Григорович, письменник Семен Цванг та інші видатні люди, які любили і прославляли свій рідний край.
Читайте також:
