Ключові моменти:
- Провулок Щорса перейменовано рішенням Одеської міської ради № 638-VII від 27.04.2016 року
- Ім’я Миколи Щорса пов’язане з радянською ідеологією та пропагандою
- Нову назву надано на честь одеської піаністки Людмили Гінзбург
- Її внесок у розвиток музичної освіти та культури Одеси офіційно визнаний
Перейменування одеських вулиць і провулків відбувається відповідно до Закону України про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів. Рішення щодо зміни топонімів ухвалюють органи місцевого самоврядування та обласна влада з урахуванням історичних довідок, архівних матеріалів і рекомендацій профільних комісій.
Так, зміну назви провулка Щорса було закріплено рішенням Одеської міської ради № 638-VII від 27.04.2016 року, ухваленим у межах загальноміського процесу декомунізації топоніміки.
Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел, біографічних даних, краєзнавчих досліджень та офіційної інформації про процес декомунізації в Одесі. У тексті використано історичний контекст, що дозволяє зрозуміти причини вилучення з міського простору імен, пов’язаних із радянською пропагандою.
Людмила Гінзбург — реальна історична постать, внесок якої у розвиток одеської музичної школи підтверджений професійними званнями, архівними документами та пам’ятними ініціативами в місті. Саме тому її ім’я стало частиною сучасної топоніміки як приклад вшанування культурної спадщини Одеси.
Непроста смерть радянського командира Щорса
Раніше в серії публікацій про декомунізацію одеських топонімів ми розповідали про перейменування вулиці Щорса у Хаджибейському (нині Малиновському) районі міста. А тепер поговорімо про провулок Щорса в тому ж районі.
Якщо коротко, Микола Щорс — командир дивізії Червоної армії у роки Громадянської війни, значною мірою героїзований комуністичними ідеологами. З погляду сучасної української історіографії, Щорс, який воював проти армії УНР, є однією з «ікон» радянської пропаганди, тож вилучення його імені з адресних табличок є цілком законним і логічним.
Водночас варто знати, що дивні обставини його загибелі на фронті (куля в потилицю) багато обізнаних людей (серед них Левко Лук’яненко — український політик, дипломат, письменник, юрист і радянський дисидент, учасник національно-визвольного руху) вважають замовним убивством, здійсненим чекістом — одеситом Танхиль-Танхилевичем за наказом Москви.
Причиною нібито стала «українізація» Щорса, його відхід від ідей більшовизму. Якщо додати до цього ще «дивні» смерті двох найближчих соратників Щорса — командира Новгород-Сіверського полку Тимофія Черняка та комбрига Василя Боженка, вимальовується типовий оскал московії, що за століття майже не змінився.
Концерти Людмили Гінзбург були святом для слухачів
Із 2016 року провулок Щорса носить ім’я справжньої, заслуженої одеситки — Людмили Наумівни Гінзбург (1916, Аккерман, нині Білгород-Дністровський — 2001, Одеса). Вона — українська музична педагогиня, професорка кафедри фортепіано Одеської консерваторії ім. А. В. Нежданової (нині ОНМА), заслужена артистка УРСР, лауреатка і дипломантка національних і всесоюзних конкурсів.
Гінзбург закінчила Одеську консерваторію у 1936 році. Концертну діяльність розпочала ще в студентські роки як солістка і концертмейстерка Одеської філармонії у довоєнний період. Невдовзі після війни вона отримала пропозицію обійняти посаду доцентки кафедри спеціального фортепіано.
Безсумнівний педагогічний талант, заснований на її природному музичному дарі, притягував перспективних студентів. Як згодом згадувала Людмила Наумівна, одного разу ректор зауважив: «Щоб не було розмов, ніби ви переманюєте студентів, займайтеся скромніше…»
Її виступи у Великій залі Одеської філармонії, концерти в Україні та за кордоном ставали справжнім святом для слухачів і викликали захоплення музикантів зі світовими іменами. Вона активно концертувала в Одесі, а також у Фінляндії, Німеччині та Франції.
Регулярні виконання творів одеських композиторів на різних форумах забезпечили їй членство у Спілці композиторів України. Педагогічна діяльність Людмили Гінзбург здобула високий авторитет в Україні та за її межами. Близько 100 її випускників продовжують традиції одеської піаністичної школи.
Людмилу Гінзбург в Одесі пам’ятають і шанують. В Одеській національній музичній академії ім. Нежданової засновано стипендію її імені для талановитих студентів-піаністів.
У 2006 році на фасаді будинку на вулиці Рішельєвській, де вона прожила 30 років, відкрито меморіальну дошку. На базі Одеського професійного коледжу мистецтв регулярно проводяться відкриті фестивалі-конкурси студентів-піаністів, присвячені пам’яті професорки Людмили Гінзбург.
Раніше ми розповідали про перейменування Піонерської на Академічну: як одеська вулиця втратила ідеологію та набула сенсу.
Також ми писали, як вулиця Жовтневої революції в Одесі стала вулицею Єфима Геллера.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
