8 травня відзначають Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Організація розпочала свою діяльність з 1863 року і продовжує існувати до сьогодні. Вона має специфічний юридичний мандат – працює в рамках Женевських конвенцій.
З 24 лютого до кінця минулого року вони передали 3400 листів між родинами українських військовополонених в рф, а також понад 650 усних повідомлень від їх родин. МКЧХ за вказаний період опрацьовує запит родин стосовно 6 400 людей, аби дізнатись їх долю. Більше даних в звіті. Як організація працює в умовах війни запитали в заступниці голови Одеської субделегації МКЧХ Анастасії Марчук.
Червоний хрест працює по обидві сторони конфлікту
– Як змінилась робота одеської субделегації за останній рік?
– Міжнародний Комітет Червоного Хреста працює лише в конфліктах, або ситуаціях насильства. Тому в Україні представництво МКЧХ веде діяльність з 2014 року. З лютого минулого року ми розширили діяльність. Працюємо по обидві сторони лінії зіткнення. До цього часу наші субделегації є в Донецьку та Луганську. Зараз це міжнародний збройний конфлікт. Тому в нас з’явилися нові завдання. Ми присутні в Полтаві, Дніпрі, Одесі, Львові, центральний офіс знаходиться в Києві. Одеська субделегація покриває південь України: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська області. Ми працюємо над наслідками військового конфлікту: допомога цивільному населенню, захист його гідності.
– Хто в колективі одеської субделегації МКЧХ?
– Це більше ніж 70 чоловік, українці і колеги з різних країн. Також є департаменти, які працюють над різними наслідками конфлікту. До прикладу, є інженерний департамент, що допомагає критичній інфраструктурі. Багато працюємо в Миколаєві. Там є проблеми з водопостачанням. Є департамент захисту охорони здоров’я. Наприклад, херсонські лікарні отримують від нас допомогу, аби вони могли рятувати життя людей. Є департамент, який займається відновленням сімейних зв’язків. На жаль, часто люди зникають безвісти, або втрачають зв’язок один з одним.
Найсвіжіший кейс: нещодавно змогли відновити зв’язок між родичами, які проживають на Херсонщині на різних берегах Дніпра. Сім’я шукала бабусю з жовтня минулого року. Жінка потрапила до лікарні. Після повернення території під контроль України, в медзакладі її не було, рідні не змогли її знайти. А ми допомогли їм відшукати один одного. Вони ще не бачилися, але змогли поспілкуватися. Це ті історії, які показують, що МКЧХ робить велику справу. Нам це вдалося завдяки тому, що з 2014 року ми тут присутні: нас знають, нам довіряють. Інколи ми можемо зробити те, що інші організації не можуть зробити.
– Яка специфіка роботи на півдні?
– До лютого 2022 року була мала присутність одеської делегації. Бо південь не страждав напряму від конфлікту на Донбасі. Але тут були переміщені особи, сім’ї зниклих та тих, що знаходилися під вартою. Сьогодні наш колектив налічує більше ніж сімдесят людей. В пріоритеті Миколаївська та Херсонська області. Бо саме там бойові дії і велика категорія людей страждає від цього міжнародного конфлікту. Як тільки ми отримуємо доступ, ми намагаємося бути першими, хто приїде. Бо в нас є специфічний мандат, якого немає в інших гуманітарних організацій. Мова йде про захист цивільного населення. Ми керуємось міжнародним гуманітарним правом і одне з завдань – конфіденційний діалог з усіма сторонами конфлікту. Аби міжнародне гуманітарне право поважалося і не порушувалося в рамках збройного конфлікту. Міжнародне право захищає цивільних, поранених та хворих військовослужбовців, і полонених. Ті сторони, які підписали Женевські конвенції – а це всі країни світу – вони взяли на себе обов’язок виконувати ці конвенції.
Червоний хрест не робить публічних заяв
– Наскільки ефективно працює міжнародне право? Як його виконують сторони конфлікту?
– Це важко сказати. МКЧХ працює на основі діалогу. Ми ніколи не будемо робити публічні заяви. Бо для нас дуже важливо мати доступ до людей, які нас потребують. Тому ви не знайдете ніяких звітів Міжнародного Комітету Червоного Хреста щодо виконання сторонами міжнародного гуманітарного права. Але щодня ми працюємо над тим, аби нагадати сторонам про їх обов’язки, аби захистити людей, які не приймають участь в бойових діях. Сюди входять цивільні, поранені військовослужбовці, військовополонені.
– Як організація працює за лінією фронту, які особливості?
– В нас є делегація в Москві. Ми працюємо разом, аби бути тим нейтральним посередником між сторонами. Наприклад, в питанні обмінів тілами військовослужбовців, які регулярно проходять на східному кордоні. Там часто присутні співробітники МКЧХ. Наш основний підхід – це конфіденційний діалог. Ми ніколи не виносимо на публіку розмови, які відбуваються між сторонами. Але наш діалог не зупиняється. Наприклад, після повернення Херсону під контроль України, ми на третій день були в місті. Як тільки маємо доступ – ми їдемо, аби провести оцінку потреб і бути там, де ми потрібні.
МКЧХ – нейтральний посередник в обміні полоненими
– Як Міжнародний Комітет Червоного Хреста допомагає в поверненні українських військовополонених додому?
– Організація працює в більш ніж 80 країнах світу, де є конфлікт. МКЧХ повинен мати доступ до військовополонених повсюди. Але доступ надають сторони конфлікти. Обмін – це домовленості між сторонами. Ми, як нейральний посередник, можемо допомогти, можемо бути залученими в процесі, або ні, якщо сторони вважають, що це непотрібно. За міжнародним правом, всі військовополонені мають бути повернені додому після завершення конфлікту.
– Тобто МКЧХ не може впливати на обмін?
– Ми тільки як нейтральний посередник. Ми повинні мати доступ не для того, щоб їх звільнили, або обміняли. А для того, аби побачити чи в гідних умовах вони є, чи є в них зв’язок з рідними.
– І це постійно моніториться? МКЧХ присутні постійно?
– На жаль, ні. Я цього не можу сказати. Ми маємо присутність там, де в нас є доступ.
– Тобто з цим є складнощі, правильно розумію?
– Так, бо в співробітників МКЧХ немає зброї, інших якихось методів. Ми не можемо вплинути на те, аби отримати доступ, якщо якась зі сторін не хоче його надавати. Але ми кожного дня працюємо над тим, аби наш доступ розширювався. Саме тому нейтральність для нас важлива. Завдяки цьому ми отримуємо доступ.
– Міжнародний червоний хрест має можливість спілкуватися з російською стороною. Які труднощі в перемовинах з ними?
– Робимо все, що ми можемо робити, щоб бути там, хто нас потребує. Доки в нас є надія, що ми можемо отримати позитивну інформацію, ми не будемо коментувати публічно подробиці діалогу, чи є труднощі. Багато родин чекають на інформацію про своїх рідних. Ми всіма думками з тими людьми.
Ми маємо досвід в різних контекстах: Афганістану, Латинської Америки, Грузії. Є сім’ї, які шукають рідних багато десятиліть. Це питання не можна вирішити швидко. Тому часто для родин отримати будь-яку відповідь – це позитив. Немає нічого гіршого невідомості. Ми супроводжуємо такі родини: фінансово, психологічно, юридично. Багатьом родинам дадуть відповідь після активної фази війни.
Читайте також: Як переселенець із Херсона допомогу від Червоного Хреста отримати намагався
МКЧХ може допомогти знайти зниклого родича
– Як організація допомагає повернути депортованих дітей та цивільних дорослих?
– За міжнародним правом, діти мають подвійний рівень захисту. З обох сторін конфлікту. В МКЧХ дуже мало звернень про дітей, які зникли без супроводу дорослих.
Є різні категорії дітей:
- Родичі яких проживають в Україні – в такому випадку родині треба звернутися до МКЧХ.
- Діти в інституціях – це дуже важлива тема. Ми проводимо двосторонній конфіденційний діалог, щоб нагадати про обов’язки сторін щодо дітей в рамках збройного конфлікту. Є умови, які дозволяють транспортувати дітей, якщо вони в небезпеці. Але у сторін є обов’язок інформувати один одного щодо місцезнаходження таких дітей.
- Зникли разом з членами родини – родичі можуть звернутися до МКЧХ. І тоді ми шукаємо всю родину. Це більшість кейсів, які ми маємо.
Як звернутися до Червоного Хреста
– Як можна попросити про допомогу МКЧХ?
– Звернутися на гарячу всеукраїнську лінію 0-800-300-155, або в Центральне агентство розшуку (розташоване в Женеві). За допомогою ЦАР можна подати запит про пошук зниклого і тоді його направляють до делегації, яка знаходиться найближче до родини, що звернулась. МКЧХ ніколи не працює за зверненнями інституцій, органів влади. Тільки напряму з сім’ями.
Читайте також:
