Продовжуємо розповідати про дітей війни. Як змінився побут українських сімей через вторгнення росії? Про життя родини в підвалі харківської школи, виїзд з міста під ворожими обстрілами та одеський прийом – в цьому матеріалі.
Жили в підвалі, а виходили лише до магазину
Харківський дім родини Підченко знаходиться біля відомої Східної Салтівки. Там майже повністю все зруйновано війною. З початком вторгнення армії рф сім’ї прийшлось тиждень жити в шкільному підвалі. Він через дорогу від дому. Олена Підченко згадує, що деякі місцеві крамниці минулого лютого працювали. Вона вставала до них в чергу разом з іншими мешканцями. Намагались купити хоч щось їстівне. «І ми хто що міг, те й купляв, ділились якось», – згадує жінка.
В підвалі знаходились близько ста дітей. Її трирічна донька була якраз після операції. Аби не підхопити інфекцію, дівчинці не можна було протягом місяця спілкуватися з іншими людьми. Але вийшло так, що малечі довелося разом з усіма сидіти в підвалі. Поки були там, сирену не чули, сигнал не працював. Лунали тільки вибухи, діти були дуже налякані, а дорослі майже не спали. «Над нами літали винищувачі, все бахкало, ми мовчки сиділи, один на одного дивилися, аби дітей менше лякати», – розказала Олена. Дітей відволікали гучними іграми, аби заглушити гул ворожої авіації.
Виходити з підвалу було ризиковано. На той момент війська рф зайшли до Харкова. «Поки стояли в черзі до крамниці, гради і смерчі падали метрів сто від нас», – поділилась Олена. Територія довкола будинку родини обстріляна. Сама домівка вціліла. Біля садочка доньки впала бомба. Вона не розірвалась. Дитсад в п’яти хвилинах від квартири родини. Алея неподалік понівечена, в сусідніх будинках дірки від російських снарядів. Місцевий ринок Барабашово росіяни розбомбили. Олена каже, що їх мікрорайону пощастило більше, ніж самій Східній Салтівці. Згадує, що там жах.
Після тижня життя в підвалі родина наважилась виїхати з Харкова. Збирались поспіхом, за пів години. Олена пригадує, як по дорозі біля них впала бомба. «Їхали машиною, біля нас щось розірвалося. На секунду ми подумали, що ми вже все. Нас вже немає», – згадує жінка.
Переїхали до Одеси, але хочуть додому
З червня минулого року родина Олени Підченко приїхала в Одесу. Харківська компанія, в якій працює її чоловік, з початку вторгнення релокувалась в Одесу. Колеги кликали його працювати в нове місто. Але родина вважала цю пропозицію небезпечною. «Бо море, десант, було моторошно сюди їхати», – каже Олена. Тому тимчасово зупинились у Львові.
Жінка не може вийти на роботу, бо доглядає за дитиною. Дитсадки заченині, а оренда львівських квартир не по кишені. Тому родина наважилась поїхати в Одесу. Олена зізнається, що в нас не так лячно, як їм здавалось. Але вона хоче додому. «Ми різними містами їхали з ще однією сім’єю через Полтаву, Хмельницький, Вінницю. Де ми тільки не були і всеодно хочеться додому», – поділилась Олена. Каже, що в Одесі гарно, але неспокійно.
Повертатись до Харкова дуже небезпечно
Більшість знайомих та родичів Підченко повернулися в Харків. Олена вважає, росіяни наврядчи зможуть зайти в її рідне місто, бо сили оборони прийняли запобіжні заходи. «Ракети С-300 – це найстрашніше, через що не хочеться повертатися. Тому що їх не збити», – поділилась Олена. Ті, хто в Харкові, розказують: під час тривоги треба бігти і ховатися. І то не факт, що встигнеш. І тільки з відбоєм можна повернутися до своїх справ.
Родина орієнтується на роботу чоловіка. Якщо його начальник поїде до Харкова, то родина Підченко також. Планують поїздку в кінці літа. Найближчим часом відвідають дім в Харкові. За словами Олени, не дивлячись на відновлення інфраструктури, в їх районі немає світла. «Ми хочемо глянути, чи зможемо ми там якось існувати. Що працює, як з транспортом?», – поділилась Олена.
Не дивлячись на свої бажання повернутися, є висока небезпека від росії. Від будинку родини Підченко до кордону з рф всього тридцять кілометрів. Олена каже, що вони мають з чим порівняти. В Одесі їм спокійніше. За словами жінки, в нашому місті взагалі нічого не відбувається. Натомість Харківську область штурмують щодня. А сусідство з Луганською, Донецькою і Сумською областями неспокійне.
Мріють про перемогу і краще життя для доньки
Олена Підченко мріє про перемогу України. «Більшість людей думає, що харків’яни проросійські. Деякі так. Це не тільки в Харкові», – розповіла жінка. Олена розказала, що харківські ультраси дуже активні: виступають за Україну та декомунізацію, проводять мітинги. Після вторгнення і щоденних обстрілів Харківщини Олена і її знайомі зненавиділи росіян. Каже, що хоче відгородитися від росії подалі.
Олена разом з чоловіком хочуть, аби їх чотирирічна Софія не бачила війни і її життя було кращим. Олена старається при дитині дивитися новини без звуку і відео. Аби Соня не бачила і не чула про війну. В Одесі малечі подобається бігати від тривоги в паркінг, бо там збираються інші діти. Так вона відволікається. Хоча розуміє, коли вмикається повітряна тривога. Соня щодня проситься додому, вона пам’ятає свої іграшки. Олена каже, що її доня подорослішала, стала дуже нервовою. «Приїду додому, буду поводитися добре», – розказує Соня мамі.
Олена зізнається, що Одеса прийняла їх добре. Тут вона зустріла багатьох переселенців з Миколаєва, Херсону, Харкова. «Одеса дуже схожа на Харків по менталітету. Тому атмосфера природня», – поділилась жінка.
Читайте також:
- Що відбувається із нашою психікою під час війни?
- Річниця знищення «Москви»: як це було?
- Українці за кордоном: які умови для біженців надає Болгарія
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
