Ключові моменти:
- Ніна Караванська — співзасновниця Української Гельсінської групи та правозахисниця з Одеси
- Вчена-мікробіологиня, яка свідомо пожертвувала науковою кар’єрою заради прав людини
- Засуджена до 6 років таборів і 3 років заслання за правозахисну діяльність
- Її пам’ять і сьогодні зберігається в культурному просторі Одеси
Історія Ніни Караванської — це не абстрактна біографія з підручника, а задокументований досвід людини, яка жила й діяла в умовах радянських репресій. Вона була безпосередньою учасницею правозахисного руху в Одесі, працювала з конкретними фактами порушень прав людини й відповідала за їх передачу за межі СРСР.
Пам’яті одеситки Ніни Караванської
31 січня 1926 року в Одесі народилася Ніна Антонівна Караванська (до шлюбу Строката) — видатна українська дисидентка, мікробіологиня, імунологиня, правозахисниця, співзасновниця Української Гельсінської групи.
Закінчила Одеський університет (1950, з відзнакою), захистила кандидатську дисертацію з мікробіології (1953). Авторка близько 23 наукових праць з клінічної мікробіології та імунології. Працювала доцентом Одеського медичного інституту. Володіла українською, англійською, німецькою, польською та румунською мовами.
З 1967 року — дружина Святослава Караванського. З другої половини 1960-х активно долучилася до правозахисного руху. 9 листопада 1976 року стала співзасновницею УГГ, відповідала за збір і передачу інформації про порушення прав людини в Одеській області.
Арештована 30 квітня 1980 року. У червні 1981 року засуджена до 6 років таборів суворого режиму та 3 років заслання. Покарання відбувала в Мордовії та на засланні в Красноярському краї. Звільнена достроково 7 серпня 1987 року.
У 1988 році разом із чоловіком емігрувала до США (Дентон, Техас), де продовжувала правозахисну діяльність.
Померла 2 серпня 1998 року.
У Музеї-кав’ярні «Стара Одеса» зберігається рідкісний примірник прижиттєвого видання поезій Святослава Караванського «Сутичка з тайфуном» (1980, «Смолоскип», Нью-Йорк – Балтимор – Торонто) зі світлинами подружжя. Серед віршів — присвята дружині:
Коли на суд віків та внуків
Збереться наша вся сім’я.
І колом слова та науки
Тихенько зайдеш ти і я.
Там, знай, хвалитись буде кожен:
― Я те зробив…
― Я те сказав…
Ти ж мовиш просто:
― В час безбожний
Душі моєї враг не взяв!..
Раніше ми розповідали про перейменування вулиці Буніна в Одесі на честь Ніни Строкатої (Караванської): Від Буніна до Строкатої: чому Одеса змінила назву центральної вулиці (відео).
А сусідню з нею вулицю Жуковського перейменували на честь її чоловіка: Чому вулицю Жуковського в Одесі перейменували на Караванського (відео)
Фото авторки
