Ключові моменти
- Георгій Гамов — видатний фізик і космолог, який народився та почав наукову кар’єру в Одесі;
- Через політичні обмеження СРСР він емігрував на Захід, де повністю реалізував свій науковий потенціал;
- У США Гамов зробив проривні відкриття у фізиці та космології й брав участь у роботах над водневою бомбою.
Історії видатних науковців нерідко починаються в несподіваних місцях — інколи далеко від світових наукових центрів. Одним із таких прикладів став Георгій Гамов — фізик і космолог світового масштабу, який народився і зробив перші кроки в науці саме в Одесі. Його роботи з квантової механіки, ядерної фізики та космології стали частиною фундаменту сучасного уявлення про Всесвіт.
Ім’я Гамова сьогодні згадують у підручниках з астрофізики та історії науки. Він пояснив механізм альфа-розпаду атомних ядер, став одним із засновників теорії «гарячого Всесвіту» та зробив вагомий внесок у дослідження еволюції зірок. Його наукові інтереси охоплювали навіть молекулярну біологію — рідкісний приклад ученого, який поєднав різні галузі природничих наук.
У рідній Одесі про нього довгий час майже не згадували. Лише після розпаду СРСР місто почало повертати пам’ять про свого видатного земляка. Саме тоді на Молдаванці з’явився сквер, названий на його честь.
Георгій Гамов — геній з Одеси
“Георгій Іванич, він же Гога, він же Гоша, він же Юрій, він же Гора, він же Жора”. Гадаю, багато хто з наших читачів памʼятає цю фразу з колись відомого фільму “Москва сльозам не вірить”. Зауважу, що вона, мерзотниця, й справді не вірить ні сльозам, ні Богові. Вона повірила маленькому лисуватому поцу — втіленню диявола, і він, класика жанру, веде її до прірви, скоро доведе, а потім із характерною нелюдською усмішкою дасть копняка.
А згадав я цю цитату лише для того, щоб розпочати розповідь про Георгія Антоновича Гамова — він же Джордж Гамов. Його імʼям у 1996 році в Одесі назвали сквер на Молдаванці. Історію самого скверу чудово описала на нашому сайті Марія Котова.
Рекомендуємо: цікаво, пізнавально, зокрема й про старі назви скверу. А мені дісталося не менш складне завдання — розповісти про одесита, який увійшов в історію людства як автор праць із квантової механіки, атомної та ядерної фізики, астрофізики, космології, біології; як автор рівняння, що пояснює тунельний ефект; як творець першої кількісної теорії альфа-розпаду; один з основоположників теорії «гарячого Всесвіту» і піонерів застосування ядерної фізики до вивчення еволюції зірок.
Справді, непросто… І це я ще не згадав тему його дипломної роботи: “Питання теорії адіабатичних інваріантів”. Намагатимуся максимально спрощувати!
Читайте також: Любительська астрономія на Одещині: як працює домашня обсерваторія в мешканця Ананьєва
Початок карʼєри та втеча з СРСР
Георгій Гамов народився в Одесі 4 березня 1904 року в учительській родині. Родина всіляко заохочувала його захоплення фізикою, астрономією, біологією. Після закінчення школи у 1921 році він вступив на математичне відділення Одеського інституту народної освіти (нині — ОНУ ім. Мечникова).
Паралельно працював обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії. Але в 1922 році вступив на фізмат Петроградського університету — осередку новонародженої радянської фізики. Ще будучи студентом, читав лекції в Артилерійській школі, невдовзі його запросили в Державний оптичний інститут, де він займався науковими розробками.
Гамов закінчив університет у 1926 році, вступив до аспірантури, його рекомендували на стажування до Німеччини. Дозвіл оформляли два роки, і лише в червні 1928 року він прибув у Геттінген.
Вирішивши зайнятися складною проблемою, він обрав теорію атомного ядра. Вже в липні (!) завершив статтю та відправив її до журналу «Zeitschrift für Physik». Його теорія швидко отримала визнання, і імʼя Гамова стало відомим у науковому світі.
У вересні строк відрядження завершився. Дорогою до Ленінграда Гамов заїхав у Копенгаген, де зустрівся з Нільсом Бором. Той запропонував залишитися на рік у його інституті та вибив для нього стипендію. Під час розширеного стажування він побував у Лейдені (Нідерланди) й Кембриджі (Велика Британія), де обговорював перспективи розщеплення ядер.
У 1931 році Гамов повернувся до Ленінграда, долучився до робіт із ядерної фізики, його запросили консультантом у наукову групу, де працював і Ігор Курчатов. У 1932 році обраний членом-кореспондентом АН СРСР — наймолодшим серед фізиків за всю історію.
Але він почав відчувати посилення тиску на науку: у 1931 році його запросили на міжнародний конгрес у Римі, але візу не дали (доповідь прочитав інший). Після цього він почав шукати нагоду втекти з країни — навіть спробував із дружиною переплисти на байдарці з Криму до Туреччини, але завадив шторм.
Нагода трапилась восени 1933 року — його призначили представником СРСР на конгресі в Брюсселі. За нього поручився організатор події Поль Ланжевен — почесний член АН СРСР. Через знайомство з Бухаріним Гамов потрапив на прийом до Молотова й отримав візу також і для дружини.
Після завершення відрядження він вирішив не повертатися. У жовтні 1934-го Гамов не повернувся до СРСР…
Читайте також: Сквер Гамова в Одесі раніше був стихійним кладовищем
Робота в США та наукові відкриття
Спочатку були труднощі з постійним місцем: Радієвий інститут у Парижі, Інститут Бора в Копенгагені, Кембриджський університет… Але невдовзі його запросили професором до Університету Джорджа Вашингтона — він почав працювати там з осені 1934 року.
Він ініціював щорічні конференції у Вашингтоні, які збирали провідних фізиків світу. А ще — запросив собі в помічники давнього знайомого Едварда Теллера.
Обидва були теоретиками, але теорія завжди йде в практику: 1941 року Теллер приєднався до створення атомної бомби. Гамова до цих робіт не допустили з міркувань безпеки. Він став консультантом Військово-морського відомства, вирішував другорядні задачі.
Лише влітку 1948 року Гамов отримав допуск і долучився до створення водневої бомби під керівництвом Теллера. Але любові до теоретичної фізики не зрадив: його спектр інтересів — від молекулярної біології до Великого Вибуху Всесвіту. І в кожній темі одеський геній зробив свій внесок.
Пам’ять про вченого
Помер у США 1968 року. Відома американська астрономка Вера Рубін, яка працювала під його керівництвом у 1950-х, писала: “Він не відразу відповів би, скільки буде 7×8. Але його розум був здатен зрозуміти Всесвіт”. А ми скажемо: “Може й земля Одеська дарувати Платонів і Ньютонів розумних!”
Та й взагалі — хто сказав, що якщо один одесит створював водневу бомбу, то нині немає іншого такого одесита? Або киянина? Або львівʼянина? Або херсонця?
У рідному місті про Георгія Гамова згадали лише після розпаду СРСР, з якого він був змушений утекти. На його честь назвали сквер на Молдаванці, а на фасаді головного корпусу ОНУ ім. Мечникова встановили меморіальну табличку.
Читайте також: Дерібаса в Одесу відправив… Дзержинський, щоб арештувати Френкеля
Дивіться також відео “Одеського Життя”: “Вулиці Чайковського в Одесі більше немає — символом чию культуру її визнали”:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
