Ключові моменти
- Георгій Гамов — геніальний фізик і космолог, народився, навчався і почав свою наукову діяльність в Одесі.
- Учений був змушений втекти з СРСР, де політика контролювала всі аспекти життя і заважала вільно займатися наукою.
- Переїхавши до США, Георгій Гамов повністю розкрив свій науковий талант, зробив низку відкриттів у фізиці та космології, взяв участь у створенні водневої бомби.
- В Одесі його іменем названо сквер на Молдаванці, а меморіальну табличку встановлено на головному корпусі ОНУ ім. Мечникова — першому університеті одеського генія.
Георгій Гамов — геній з Одеси
“Георгій Іванич, він же Гога, він же Гоша, він же Юрій, він же Гора, він же Жора”. Гадаю, багато хто з наших читачів памʼятає цю фразу з колись відомого фільму “Москва сльозам не вірить”. Зауважу, що вона, мерзотниця, й справді не вірить ні сльозам, ні Богові. Вона повірила маленькому лисуватому поцу — втіленню диявола, і він, класика жанру, веде її до прірви, скоро доведе, а потім із характерною нелюдською усмішкою дасть копняка.
А згадав я цю цитату лише для того, щоб розпочати розповідь про Георгія Антоновича Гамова — він же Джордж Гамов. Його імʼям у 1996 році в Одесі назвали сквер на Молдаванці. Історію самого скверу чудово описала на нашому сайті Марія Котова.
Рекомендуємо: цікаво, пізнавально, зокрема й про старі назви скверу. А мені дісталося не менш складне завдання — розповісти про одесита, який увійшов в історію людства як автор праць із квантової механіки, атомної та ядерної фізики, астрофізики, космології, біології; як автор рівняння, що пояснює тунельний ефект; як творець першої кількісної теорії альфа-розпаду; один з основоположників теорії «гарячого Всесвіту» і піонерів застосування ядерної фізики до вивчення еволюції зірок.
Справді, непросто… І це я ще не згадав тему його дипломної роботи: “Питання теорії адіабатичних інваріантів”. Намагатимуся максимально спрощувати!
Читайте також: Любительська астрономія на Одещині: як працює домашня обсерваторія в мешканця Ананьєва
Початок карʼєри та втеча
Георгій Гамов народився в Одесі 4 березня 1904 року в учительській родині. Родина всіляко заохочувала його захоплення фізикою, астрономією, біологією. Після закінчення школи у 1921 році він вступив на математичне відділення Одеського інституту народної освіти (нині — ОНУ ім. Мечникова).
Паралельно працював обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії. Але в 1922 році вступив на фізмат Петроградського університету — осередку новонародженої радянської фізики. Ще будучи студентом, читав лекції в Артилерійській школі, невдовзі його запросили в Державний оптичний інститут, де він займався науковими розробками.
Гамов закінчив університет у 1926 році, вступив до аспірантури, його рекомендували на стажування до Німеччини. Дозвіл оформляли два роки, і лише в червні 1928 року він прибув у Геттінген.
Вирішивши зайнятися складною проблемою, він обрав теорію атомного ядра. Вже в липні (!) завершив статтю та відправив її до журналу «Zeitschrift für Physik». Його теорія швидко отримала визнання, і імʼя Гамова стало відомим у науковому світі.
У вересні строк відрядження завершився. Дорогою до Ленінграда Гамов заїхав у Копенгаген, де зустрівся з Нільсом Бором. Той запропонував залишитися на рік у його інституті та вибив для нього стипендію. Під час розширеного стажування він побував у Лейдені (Нідерланди) й Кембриджі (Велика Британія), де обговорював перспективи розщеплення ядер.
У 1931 році Гамов повернувся до Ленінграда, долучився до робіт із ядерної фізики, його запросили консультантом у наукову групу, де працював і Ігор Курчатов. У 1932 році обраний членом-кореспондентом АН СРСР — наймолодшим серед фізиків за всю історію.
Але він почав відчувати посилення тиску на науку: у 1931 році його запросили на міжнародний конгрес у Римі, але візу не дали (доповідь прочитав інший). Після цього він почав шукати нагоду втекти з країни — навіть спробував із дружиною переплисти на байдарці з Криму до Туреччини, але завадив шторм.
Нагода трапилась восени 1933 року — його призначили представником СРСР на конгресі в Брюсселі. За нього поручився організатор події Поль Ланжевен — почесний член АН СРСР. Через знайомство з Бухаріним Гамов потрапив на прийом до Молотова й отримав візу також і для дружини.
Після завершення відрядження він вирішив не повертатися. У жовтні 1934-го Гамов не повернувся до СРСР…
Читайте також: Сквер Гамова в Одесі раніше був стихійним кладовищем
Чим займався Гамов у США
Спочатку були труднощі з постійним місцем: Радієвий інститут у Парижі, Інститут Бора в Копенгагені, Кембриджський університет… Але невдовзі його запросили професором до Університету Джорджа Вашингтона — він почав працювати там з осені 1934 року.
Він ініціював щорічні конференції у Вашингтоні, які збирали провідних фізиків світу. А ще — запросив собі в помічники давнього знайомого Едварда Теллера.
Обидва були теоретиками, але теорія завжди йде в практику: 1941 року Теллер приєднався до створення атомної бомби. Гамова до цих робіт не допустили з міркувань безпеки. Він став консультантом Військово-морського відомства, вирішував другорядні задачі.
Лише влітку 1948 року Гамов отримав допуск і долучився до створення водневої бомби під керівництвом Теллера. Але любові до теоретичної фізики не зрадив: його спектр інтересів — від молекулярної біології до Великого Вибуху Всесвіту. І в кожній темі одеський геній зробив свій внесок.
Помер у США 1968 року. Відома американська астрономка Вера Рубін, яка працювала під його керівництвом у 1950-х, писала: “Він не відразу відповів би, скільки буде 7×8. Але його розум був здатен зрозуміти Всесвіт”. А ми скажемо: “Може й земля Одеська дарувати Платонів і Ньютонів розумних!”
Та й взагалі — хто сказав, що якщо один одесит створював водневу бомбу, то нині немає іншого такого одесита? Або киянина? Або львівʼянина? Або херсонця?
У рідному місті про Георгія Гамова згадали лише після розпаду СРСР, з якого він був змушений утекти. На його честь назвали сквер на Молдаванці, а на фасаді головного корпусу ОНУ ім. Мечникова встановили меморіальну табличку.
Читайте також: Дерібаса в Одесу відправив… Дзержинський, щоб арештувати Френкеля
Дивіться також відео “Одеського Життя”: “Вулиці Чайковського в Одесі більше немає — символом чию культуру її визнали”:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
