Спочатку була площа
Спочатку вона була Кінною, потім – Ново-Кінною. Наприкінці позаминулого століття стала іменуватися Сінною. Ну а ставши сквером, традиція перейменувань збереглася: сквер спочатку був названий ним. 10 квітня, потім став ім’ям Моісеєнко. У 1996 році сквер отримує ім’я фізика та астрофізика Георгія Гамова (1904, Одеса – 1968, США).
Ще будучи Сінною площею, у квітні 1944 року, це місце стає невідомим цвинтарем, точніше – місцем поховання, яке пізніше було знищено. Історія ця довга, «Одеське життя» нещодавно розповідала про неї.
Житлові будинки у сквері
Що сьогодні? Вам здасться трохи дивним невеликий провулок, який проходить ліворуч від скверу, якщо дивитися на нього з вулиці Мельницької. Не дивуйтеся: це також сквер Гамова. Тобто, розташовані тут житлові будинки значаться за адресою «Сквер Гамова», далі номер будинку. Покажчики на будинках – «ще в тому» стані.
Втім, хіба справа лише в покажчиках? Це місце взагалі справляє гнітюче враження. Але не можу не відзначити: воно по-своєму яскраве. З тих куточків міста, про які заведено говорити, що «час тут зупинився». Будинок на «підпорках», своєрідні вуличні куточки для відпочинку з пеньками і шинами, ворота з ду-у-у-же раньшого часу – все, здається, було точно так і багато років тому. Ну хіба що повітряна тривога, що голосно зазвучала, відразу повернула мене в реальність дня сьогоднішнього.
Волонтерські центри та тихий затишок
Мабуть, мало що змінилося б і в самому сквері, якби тут не з’явилася справжня Територія добра – Одеська народна церква та благодійний фонд «Добрий Самарянин». А під час війни тут з’єдналися воєдино і фонд, і Волонтерський гуманітарний центр у Малинівському районі.
Будівля церкви, пам’ятник «Героям віри» – все це зараз оточене спецтранспортом, місцями для обігріву, роздачі одягу та безкоштовного обіду для біженців та незаможних. Тут свій, абсолютно особливий ритм життя, і всюди – безліч оголошень, які допомагають людям розібратися, коли і де можна отримати потрібну їм допомогу.
До речі, з іншого боку скверу (вірніше, поруч із ним) розташований інший пам’ятник. Він встановлений на честь найкрасивішого католицького храму, який був трохи далі і був свого часу варварськи знищений.
Є в сквері і зовсім «тихі» місця, наче навіть непомітні. Декілька дитячих та спортивних майданчиків, лавки, урни і, головне, якийсь особливий затишок – такий сьогоднішній день скверу Гамова, який був колись давно площею.
Читайте також:
- Одеський сквер Вітте : дерева, годівниці та жодної лави;
- Одеський Серединський сквер: тут зізналися в любові до Молдованцi.
Фото автора
