Усіх-всіх з недільного доброго ранку! Бажаємо кави ароматної і в цілому дня приємної! А щоб усе збулося, почніть день із посмішки, що із задоволенням вам таки забезпечить наша ранкова порція одеського гумору.
І сьогодні ми заглянемо в одеську комуналку, а також разом із Рабиновичем побуваємо у відділі кадрів та у магазині головних уборів:
…Одеська комунальна квартира. Повна й немолода Сара Львівна, прихопивши рушник, вирушає у спільну ванну, щоб прийняти душ.
Через деякий час, миючи волосся, вона піднімає голову нагору і з величезним здивуванням бачить, що в віконці між кухнею та ванною стирчить голова її сусіда Мойсея Яковича.
– Моня! – узявшись у боки і прийнявши спокусливу позу, каже Сара Львівна. – Ви чого це на мене свої вічка вилупили? Так ви ніколи в своєму житті не спостерігали голої дами?
– Ой, Сара Львівно, та навіщо ви мені потрібні! – обурено каже у відповідь сусід. – Я просто дивлюся, чиїм шампунем ви користуєтеся!
***
Розмова у відділі кадрів:
– Рабіновичу, де ви хочете працювати?
– В Уряді!
– Ви що, ідіот?
– А це обов’язкова умова?
***
Одеса. Молодик заходить в магазин головних уборів. Довго вибирає, і, нарешті, каже:
– Дайте мені подивитись ту кепочку.
Старий єврей за прилавком повертається і дає прошений товар, після чого відвертається від покупця і продовжує займатися своєю справою.
Покупець приміряє кепку, виглядає у дзеркало. В цей час єврей повертається знову до прилавка і так перелякано каже:
– А де цей жлоб, що просив у мене кепочЬку????
Здивований покупець:
– То це я…
Продавець:
– Граф, вилитий граф, щоб я так жив!!!
Ще більше анекдотів: