«День сьогодні — як наше життя», — такий вердикт почула я сьогодні від знайомої. «Як наше життя» — це, звісно, про цю ще одну жахливу ніч. А от про сам день і його похмурість — це тільки «хто як бачить»…
Старий-старий Міський сад Одеси похмурого березневого дня… Його скульптури немов причаїлися… Людей дуже мало: робочий день і погода «не дуже», та й настрій…
О, цей настрій!.. Навіть місцевий кіт (чи кішка) відвернувся від мене: йди собі, я сьогодні не в дусі.
Почула, як дві подруги розповідали одна одній про «чергові нічні шахові враження»:
— Вони ж (шахеди) як над самою головою дзижчали!.. Жах!..
— Ми з тобою живі? Живі! Будемо дихати й насолоджуватися.
— Боже, чим насолоджуватися?
— Та навіть хоча б тим, що скоро фонтан запрацює! Ось дивись, уже перевіряють його стан після зими…
А хтось дивується (до речі, ми теж): у Літньому театрі Міського саду все ще панує «новорічний настрій». Мега-іграшки красуються на гілках. А ось ялинку вже прибрали…
Березень хоч і не подарував сонячного дня, але все ж таки прикмети весни — усюди, треба тільки придивитися до всіх цих зелених весняних «ознак».
Ми ж живі…
Фото автора