Якщо ви готові провести ніч в музеї з привидами, то незабаром вам це вдасться. Адже директорка Кодимського історико-краєзнавчого музею Зінаїда Севастьянова сьогодні клопоче про надання дозволу відвідувачам на нічліг у… музеї.
Музей базується в старовинному маєтку графа Розенфельда і є пам’яткою архітектури XIX століття. За місцевими переказами, граф Розенфельд був родом з Петербурга і до Кодими приїжджав лише влітку, на відпочинок. Але тримав тут міцне господарство з родючим садом і плантацією хмелю.
У 30-ті роки XX століття будівлю зайняло районне управління НКВС. За розповідями старожилів та краєзнавців, в підвалах будинку допитували й розстрілювали «ворогів народу», люди зникали. Щоб приховати сліди своїх злочинів, НКВС наказало замурувати підвали. Та коли кодимчани пробували розчистити підвали, це щоразу приводило до пошкодження стін і загрожувало завалити споруду. Тому від подальших спроб добратися до таємниць підземелля відмовилися.
Минають літа, а привиди маєтку Розенфельда ходять його коридорами та залами. Дехто навіть їх бачив та чув. Але ніхто не наважився їх турбувати.
Звуки, скрипи та інші фокуси
музей
— Ми звикли до привидів, а вони до нас. Деколи чуємо звуки: то підбори цокають по сходах на другий поверх (там у нас графська зала), то кроки в коридорі, то раптом відчиняються двері. Та ми зрозуміли, що їх не цікавимо. Правда, спочатку було трохи неспокійно: їм, напевно, не дуже подобалася наша присутність у будинку. Ще коли ми робили ремонт приміщення, вони інколи влаштовували різні фокуси, — розповідає директорка музею Зінаїда Севастьянова.
Наприклад, коли облаштовували експозицію зброї, що була зібрана в залі історичних подій XX століття, ввечері всі експонати були розкладені на полицях, а вранці — розкидані по підлозі.
А ось ікона «Покрова Пресвятої Богородиці» (робота художника Петра Козловського з Сербів) нічним господарям, напевне, сподобалась. Бо якоїсь ночі у музеї спрацювала сигналізація. Працівники охоронної фірми та музейного фонду, які прибули на місце, не виявили жодних пошкоджень замків. І всі експонати були на місцях. Однак Сергій Севастьянов помітив, що ікона, яка звечора висіла на стіні, опинилася на столі і лежала головою до сонця.
Екскурсовод Валентина Корчинська переконана: якби ікона впала, то на експозицію під склом. А вона зробила дивний віраж. Крім того, образ створено у стилі флоромозаїки – із зерен. І якби вона справді упала, то хоча б кілька зерен відірвалося. Але на підлозі нічого не було. Тож працівники музею зрозуміли, що трепетно перемістили її примари. З того часу лик Богородиці розміщено ближче до сонця.
Падаючі книги, силуети та гра на піаніно
Директорка музею
Якось під час одного з літературних заходів український письменник Богдан Сушинський (нині покійний) презентував свою книгу «Гетьман Мазепа: повернення до Батурина». Коли Богдан Іванович висловив думку про те, що тіло Гетьмана має лежати в українській землі, всі здригнулися від того, що з полиці впала одна з книг. Ні протягів, ні необережних рухів, що могли б спричинити падіння, не було. І яка саме книжка впала? Про Мазепу.
Першим про потойбічних жителів маєтку Розенфельдів дізнався сторож дитячого садка «Сонечко», який тут розмістили після того, як звідси перевели школу. Сторож сказав директорці, що бачив під час чергування привидів. Директорка не повірила, але однієї ночі послала на сторожування ще одного чоловіка. Вечір минав біля криниці, за розмовами. А опівночі з-за рогу вийшли дві постаті, ніби вбрані у серпанок. Затамувавши подих, охоронці сховалися за криницею. З іншого боку прийшла третя прозора постать. Троє привидів постояли поруч і розійшлися.
Згодом були й інші свідчення подібних явищ. Наприклад, не раз чули, як в музеї вночі хтось грає на піаніно: піаніно було і тоді, коли у маєтку був дитсадок, а коли тут розмістили музей, то завезли сюди старовинний інструмент позаминулого століття.
Друга родзинка закладу: «Шпаків шлях»
світлиця
Та не подумайте, що родзинкою закладу є тільки привиди. Музей є одним з найцікавіших об’єктів на туристичному маршруті «Шпаків шлях». Йому всього шістнадцять. Та він встиг стати безцінною скарбницею реліквій та багатовікових традицій Кодимщини.
Дев’ять залів представляють 145 старовинних рушників та серветок, 36 предметів одягу, 31 килимову доріжку, 32 хустки, палатари.
Тут же кімната Почесного громадянина Кодими, громадського діяча, видатного письменника і заслуженого журналіста України Богдана Івановича Сушинського. З його легкої руки та під безпосереднім керівництвом створено цей музей.
В музеї відкрито експозицію, присвячену польському військовому льотчику Другої світової війни, народженому в Кодимі, Станіславу Скальському.
Туристам буде цікава колекція прасок – їх тут 177! Зібрання посідає друге місце в Україні. Також не залишать вас байдужим і фрагмент скульптури з надзвичайно цінного каррарського мармуру І-II століття нашої ери, щелепа і зуби мастодонта, яким щонайменше 2 мільйони років.
А ще — тут відбуваються не тільки екскурсії. Музей став хабом, де проходять різноманітні культурні заходи, вечори поезії та романсу.
Тож якщо ваш маршрут пролягає «Шпаковим шляхом», обов’язково загляньте до музею і проведіть тут якщо не ніч, то хоча б день.
Читайте також:
