У Олени Дроздовської було кілька породистих кіз у підсобному господарстві. А ще вона постала перед вибором: чим зайнятись після утворення на базі Любашівського району двох територіальних громад.
Колишній сільський голова довго зважувала всі «за» і «проти». Коли дізналася, що держава фінансово підтримує тих, хто створює молочні ферми різних напрямів, прийняла остаточне рішення. Зважилась ще й тому, що підтримав керівник фермерського господарства «Гранат» Анатолій Артеменко. Майбутнє стадо він запропонував утримувати на одній з колишніх гвоздавських молочнотоварних ферм без сплати оренди.
Навела довідки, хто продає тварин, про цінову політику. Вирішила не економити, а ставку робити на породу, і невдовзі стадо поповнила кізками англо-нубійської породи, красунями з довгими вухами. У складі їхнього молока більше білка, і воно більш придатне для сироваріння.
Кози зааненської породи та ламанчі
Потім закупила кізок зааненської породи та ламанчі. Сьогодні господарка ферми має п’ятдесят дійних кіз та тридцять кізок. Дояться вони з квітня по жовтень двічі на день. Для цього є доїльний апарат.
— У нас дисципліна, — розповідає власниця ферми. — Першими у відсік для доїння підходять три сестрички, а далі всі по черзі — ніяких збоїв. Лише Кралю після апарату потрібно додоювати вручну.
Жінка з кізками розмовляє як з дітьми, називає по іменах. Тут і Фієста, і Каміла, і Краля, і Няша. Не обійшлося, звичайно, без Байрактара та Джавеліни.
— Ось ця міні-козичка Меланка, — знайомить нас хазяйка ферми, — народилась 13 січня, на Меланку та Василя. Хоч ще й маленька, але вже доїться. У нас є Чорнушка, Білочка, навіть Коко Шанель.
Нинішня зима видалась не суворою, тому стадо було і на випасі. Але тваринам потрібне й зерно, його за рік згодовано чотири тонни.
Вигідне розташування ферми ще й тим, що тут є, де випасати стадо. Щоб не витрачати час за цим процесом, жінка придбала електропастуха.
Для того, щоб керувати таким господарством, потрібно тут жити. Олена одразу це зрозуміла й приступила до ремонту колишнього будинку тваринника. Спальня й вітальня вже готові. Розпочато ремонт ванної та приміщення з окремим входом для переробки молочної продукції.
Найпершими помічниками пані Олени є її мама Валентина Миколаївна та дочка — восьмикласниця Мирослава.
Перша виготовлена бринза поїхала на передову. Попри величезну зайнятість, Олена Дроздовська брала активну участь у виготовленні м’ясних тушонок для бійців ЗСУ. Ясенівчани самоорганізувались ще на початку війни й зносили продукти, банки до Єлизавети Іваш, де й виготовляли тушонку.
— Поки що роблю бринзу, яка відноситься до м’яких сирів, — ділиться Олена, — вона найкраще виходить. Заготовила ферменти та закваски для виготовлення фети, качоти, халумі. Мрію піти на курси сироваріння сулугуні, моцарели.
Дуже непросто сьогодні зі збутом виготовленої продукції. Спочатку бринзу Олена продавала серед знайомих, на ринку в Любашівці, тепер щоп’ятниці відвідує Привоз.
Подальші плани власниці ферми
Одна з кізок, Фієста, привезена з Коломиї. Наша героїня вважає, що не випадково. Вона мріє створити й у цьому краї полонину.
— Тут є своєрідні пагорби й видолинки. Переконана, тут приживуться й смереки, клімат у нас хороший, як і земля. Й буде на Одещині своя полонина, — каже Олена.
Поговорили й про зв’язки з місцевою владою.
— У мене ситуація краща, ніж у Світлани Маслової з Любашівської громади, — каже Олена Дроздовська. — Їй влада ставить палки у колеса. Мені ж пощастило з підтримкою від Анатолія Артеменка. Але своїй громаді я, мабуть, нецікава. Хоча влада, зважаючи на стан справ у тваринницькій галузі, мала б робити все, щоб кількість таких ферм зростала. А у нас майже скрізь порозорювали пасовища, то де ж людям випасати худобу?
У центрі Ясенового у нашої героїні є добротний власний будинок, який з ранньої весни й до пізньої осені потопає у квітах. Така приємна візитівка Олени Дроздовської — жінки, яка здатна втілювати у життя амбітні плани. До речі, минулого року Олена отримала другий диплом про вищу освіту — юриста, закінчивши заочно Харківську юридичну академію.
Анастасія ОЛІЙНИК
Читайте також:
