Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну дискусії навколо всього, що хоч віддалено нагадує «російський світ», стають дедалі актуальнішими та лютішими. Людям нашій країні гине сама думка культуру чи історії Росії. Політичні діячі та пересічні громадяни, які ще вчора автоматично чіплялися за комуністичне, імперське чи культурне «спільне з росією» минуле, здається, нарешті, відкинули звичні до 24 лютого наративи. Тому все частіше звучать заклики викорінити всі подібні нагадування – мову, ім’я чи пам’ятник. І це можна збагнути.
Символ «російського світу» чи «казковий персонаж»?
У контексті «дерусифікації» України Одеса може досить кардинально змінити свою топонімічно-монументальну подобу. Зокрема, з міських вулиць, парків та площ може зникнути низка пам’ятників.
Міська топонімічна комісія вже ухвалила рішення щодо меморіальних дощок зі списками героїв соціалістичної праці та героїв Радянського Союзу, розташованих на Театральній площі навпроти оперного театру.
Дошки зі списками героїв соцпраці та героїв Радянського Союзу приберуть
Також у неї на розгляді знаходяться «справи» пам’ятників засновникам Одеси (Катерині II – як найчастіше її у нас називають), Олександру Суворову (на селищі Котовського) та Олександрівській колони у парку Шевченка.
Пам’ятник Суворову теж збираються прибрати
Особливо «дісталося» пам’ятнику імператриці. Його пропонують прибрати одразу у двох петиціях на сайті президента. Але офіційного рішення поки що немає.
Ще за темою: Що може виникнути в Одесі на місці пам’ятника Катерині ІІ? (відео)
«Ми живемо у демократичній державі, знаємо та розуміємо, наскільки у нас складна історія і як важко нам сприймати такі рішення. В нас не може бути єдиного правильного рішення. Якби ще десь Сталін стояв, то так, – пояснює Олександр Бабич, історик, краєзнавець, член топонімічної комісії. – Для мене Катерина II вже віднесена до якогось майже казкового персонажа. Естетично пам’ятник мені подобається, це є елемент краєзнавчого ландшафту. Але я погоджуся, що все, що пов’язує нас із «російським світом», треба прибирати. Бо інакше ми ніколи не відріжемо цю пуповину, яка пов’язує нас із росією. Я зробив би якесь місце, скажімо, у парку Шевченка, де було б зібрано всі імперські символи. Але я не робив би швидких рухів, навіть після того, як петиції підписані. Ми не хочемо робити дурниці та виглядати, як якісь більшовики, які просто зносять усе поспіль».
За всіма трьома об’єктами одеським експертам надійшло роз’яснення від Міністерства культури України та Інституту національної пам’яті. Комісія та юристи вивчать документ і ухвалять рішення щодо цих монументів. Але робота має бути довга, складна і відповідальна.
Хто мав відношення до заснування Одеси?
Із чотирьох постатей, розташованих на пам’ятнику засновникам Одеси, до засновників міста можна зарахувати лише трьох – першого градоначальника Одеси Йосипа Дерибаса, автора містобудівного плану інженера Франца Деволана та генерал-губернатора Катеринославського та Таврійського Платона Зубова, який підтримав проект заснування міста-порту. А ось командувач армії у війні з Туреччиною Григорій Потьомкін затесався в цю компанію чи не випадково – найсвітліший князь помер за три роки до заснування Одеси.
Пам’ятник фундаторам Одеси: що було раніше на його місці?
Тим часом варто відзначити, що цей монумент завжди викликав суперечки. Зараз же, під час російської агресії, ці розбіжності набули дещо іншого забарвлення.
«Одеське життя» вирішило згадати, як виглядала Катерининська площа у різні часи і хто посідав місце Катерини II раніше.
Пам’ятник посів місце храму
Незабаром після початку будівництва одеського порту на місці сучасної Катерининської площі було вирішено збудувати військову церкву в ім’я святої Катерини Олександрійської, від якої було прокладено однойменну вулицю. Але будівництво церкви, зведеної «під карниз», так і не закінчили, а в 1821 році і зовсім розібрали, оскільки будівля, що не використовується, сильно занепала.
1873 року в Одесу провели водогін, і посеред площі встановили фонтан, який пізніше перенесли до Міськсаду.
1889 року міська дума вирішила встановити пам’ятник засновникам Одеси. Цю подію збиралися приурочити до століття міста. Але монумент було споруджено лише у 1900 році за проектом одеського архітектора Юрія Дмитренка та скульптора Михайла Попова. Встановити пам’ятник було вирішено саме там, де колись стояв недобудований храм. Місце окропили святою водою та заклали металеві пластини з інформацією про час та обставини спорудження пам’ятника.
Відкриття пам’ятника фундаторам Одеси, 6 травня 1900 р.
Імператрицю здали до музею
Після Лютневої революції, щоб імператриця не дратувала своїм самодержавним виглядом робітників і селян, пам’ятник задрапірували тканиною. Його хотіли взагалі знести, проте письменник Максим Горький та художник Олександр Бенуа заступилися за пам’ятник , зазначивши, що він становить велику мистецьку цінність.
Коли Одеса була окупована німецькими та австро-угорськими військами, пам’ятник засновникам знову спорудили на п’єдестал. Однак простояв він недовго: з приходом радянської влади Катерина товариші вирушили до краєзнавчого музею.
«До революції там мешкало лише чотири пам’ятники: герцогу Рішельє, Воронцову, Пушкіну та Катерині Другій. Потім число їх ще поменшало, бо бронзову самодержицю повалили. У підвалі музею історії та старожитностей досі валяються її окремі частини – голова, спідниці та бюст, що хвилює своєю пишністю рідкісних відвідувачів», – іронічно писав про цю подію Ілля Ільф.
Карла Маркса здуло вітром
Про демонтований пам’ятник постійно нагадував порожній п’єдестал у центрі міста, тому вирішили прикрасити його ідеологічно правильним скульптурним зображенням. І в лютому 1921 року на мармуровій колоні з’явився мармуровий бюст одного з ідеологів комунізму Карла Маркса.
Погруддя виглядало не надто презентабельно. Віра Інбер писала: «Він складався з однієї голови, як богатир, з яким воював Руслан. Не було ні плечей, ні шиї. Кам’яна хвиля волосся зливалася з бородою, площини щік були квадратними, бо скульптор був кубіст».
Мабуть, і у невибагливої до мистецтва радянської влади погруддя викликало невиразні сумніви, бо через кілька років його прибрали і замінили повноцінним пам’ятником все тому ж Марксу. Однак чи то встановлювали його з радянською якістю, чи проти нього повстала сама природа, але довго він теж не простояв. Одного дня, коли одеські вітри особливо розгулялися, кам’яний Маркс просто впав з п’єдесталу.
Пам’ятник Карлу Марксу простояв недовго
Знов постало запитання: що ж такого ідеологічно вірного нагромадити на порожню колону? У 1930-х роках спробували встановити там робітничо-селянський символ – серп та молот, але потім чомусь прибрали.
Робочо-селянський символ на Катерининській площі не прижився
А в 1937 році оголосили новий конкурс на проект пам’ятника знову ж таки Карлу Марксу. Але конкурсу так і не було завершено, бо почалася війна.
На заміну прийшли матроси
Руки до Катерининської площі біля міського керівництва дійшли лише 1950 року. Із пам’ятниками вирішили не морочитися, і колону просто викорчували трактором. На її місці розбили клумбу, а 1965 року радянська історія підкинула ідеологам чудову ідею – саме у червні виповнювалося 65 років від дня повстання на броненосці «Потьомкін». Тому було вирішено встановити на місці «шаленої імператриці» пам’ятник бунтівним матросам. Відкриття, як заведено, було урочистим, за участю ветеранів повстання, а ось художнє виконання пам’ятника знову-таки залишало бажати кращого.
Простояли потьомкінці на Катерининській площі до 2007 року, коли їх переселили на Митну площу. 2007 року Одеська міськрада ухвалила рішення відновити пам’ятник засновникам Одеси, використавши при цьому частини старого монумента з краєзнавчого музею. Цей пам’ятник стоїть в Одесі і сьогодні, і його, як і раніше, вимагають знести.
Потьомкінці стояли тут до 2007 року
Символи геть?
В Одесі можуть відмовитися і від «туристського логотипу, що став уже знаменитим», «якір-серце». Це символ наше місто активно використовує останні 10 років. Але тепер його доля під великим питанням.
Доля символу Одеси також тепер під питанням
Справа в тому, що у 2012 році якір для Одеси розробила студія російського дизайнера Артемія Лебедєва на замовлення Туристичної асоціації. Але нещодавно Лебедєв, якому заборонено в’їзд до України, приїхав на окуповану територію, заліз на дах Запорізької АЕС і зробив фото звідти для свого Інстаграма. Таким чином він демонстративно висловив своє схвалення окупації та розв’язаної війни в Україні, а також вбивствам тисяч українців.
Одеські депутати негайно відреагували на витівку скандального дизайнера.
«Створений студією Лебедєва логотип Одеси відіграв важливу роль. Став частиною візуальної модернізації бренду міста. За цю айдентику мені не було соромно. До сьогоднішнього дня. На жаль. Я не думаю, що це питання слід вирішувати негайно, але вирішити його доведеться. Бренд, візуальний стиль, айдентика українського міста не можуть бути розроблені російськими дизайнерами. Будь-якими. А тим більше, бути пов’язаними з таким порожнім покидьком», – вважає депутат одеської міськради Олександра Ковальчук.
«От ця мразота приїхала до нас в Україну і хизується цим. Лебедєв у своїх блогах говорив, що різанина у Бучі – це постановка, тому що російські солдати просто не могли такого зробити, бо вони добрі люди. Також він обурюється, коли хтось не хоче називати окупацію українських міст та сіл «визволенням», – заявив депутат Петро Обухов.
Стаття на тему: Знесення пам’ятника Катерині II: хто і коли може це зробити
Ще більше цікавого про одеські пам’ятники:
- В Одесі знесуть рештки пам’ятника Жукову;
- Пам’ятник Суворову в Ізмаїлі посадили до клітки;
- На одеській Алеї Слави замазали та закрили «московський» монумент (фото, відео).
Фото Думської, ресурсу «Стара Одеса у фото» та з відкритих джерел
